поезія Володимира Омельченка
Урочисто, на честь Кобзаря,
Я назвав свого сина Тарасом.
Він — життя мого честь і окраса
Й сподівань моїх віща зоря.
Хай хтось мимрить: ім’я застаріле,
Вийшло з моди, не чути ніде, —
А мені ж воно — рідне і миле.
I таке молоде-молоде!..
Виростай же хорошим на вроду
Й чистий серцем. У добрий же час!
Щоб козацькому славному роду
Та повік не було переводу,
Україну люби,
Як великий Тарас!