Старший Брат

Зозуля якось у чуже гніздечко

Підкинула своє рябе яєчко

І, примостившись поруч на дубку,

Сказала задоволено: «ку-ку!»

Пташина пара спокою не мала,

Насиджувала яйця, зігрівала,

І дочекалась, що одного дня

Проклюнулося перше пташеня!

А потім інші теж не забарились,

На білий світ голенькими з’явились.

А поміж тих маленьких пташечок –

Зозулин здоровило-байстрючок…

Цей «старший брат» повівся радикально:

«Братів молодших» викинув брутально

І, знахабнівши, став на горло брать:

«Ей ви, хохлаті! Подавайте жрать!»

І знову пташки спокою не знали,

Підкидька годували й зігрівали –

Своїх, мовляв, немає діточок,

То хай собі зростає чужачок…

Коли заброда вже у пір’я вбився,

Став на крило, літати научився,

Тоді гніздо покинув у гайку,

Замість подяки видавши «ку-ку».

Отож тепер, мабуть, збагнув і ти,

Які бувають вилупки-брати?

А інші хай ще трохи погадають:

Навіщо нам в гніздо їх підкидають?

Ось так воно буває на віку.

Ку-ку…