Старший Брат
Зозуля якось у чуже гніздечко
Підкинула своє рябе яєчко
І, примостившись поруч на дубку,
Сказала задоволено: «ку-ку!»
Пташина пара спокою не мала,
Насиджувала яйця, зігрівала,
І дочекалась, що одного дня
Проклюнулося перше пташеня!
А потім інші теж не забарились,
На білий світ голенькими з’явились.
А поміж тих маленьких пташечок –
Зозулин здоровило-байстрючок…
Цей «старший брат» повівся радикально:
«Братів молодших» викинув брутально
І, знахабнівши, став на горло брать:
«Ей ви, хохлаті! Подавайте жрать!»
І знову пташки спокою не знали,
Підкидька годували й зігрівали –
Своїх, мовляв, немає діточок,
То хай собі зростає чужачок…
Коли заброда вже у пір’я вбився,
Став на крило, літати научився,
Тоді гніздо покинув у гайку,
Замість подяки видавши «ку-ку».
Отож тепер, мабуть, збагнув і ти,
Які бувають вилупки-брати?
А інші хай ще трохи погадають:
Навіщо нам в гніздо їх підкидають?
Ось так воно буває на віку.
Ку-ку…