Півник-графоман

Потреба в Півня виникла нагальна

В сусідній двір навідатись негайно:

Тамтешній півень – видатний гульвіса –

Вже днів зо три, як десь подівся в біса.

Тож є нагода проявить рішучість,

Піти й піднять чужих курей несучість!

А перед тим, звичайно, конче треба

Кого-небудь залишити за себе.

І щоб у роздум довгий не пірнати,

Позвав курча: – іди сюди, пернатий!

Хоч ти й не півень, а дитя зелене,

Та зостанешся все-таки за мене.

Це не серйозно, я і сам те знаю,

Але – керуй! Других у нас немає!

Тримайся гідно, впевнено і браво,

А я пішов. Мене чекає справа…

Коли невдовзі повернувсь додому –

Завмер, неначе від удару грому:

Розбіглись кури по всьому подвір’ю,

Гам, бійки, свари, скрізь літає пір’я,

Курчаток менше половини стало –

Тих кіт поїв, а тих сорока вкрала,

Чужий заброда-півень он лютує,

Його несучок ловить і ґвалтує…

А «замісник» уваги не звертає,

Якоїсь книжки сторінки гортає…

Побачив Півня, зверхньо посміхнувся:

- Привіт, папаша! Ти вже повернувся?

Я тут без тебе керував достойно,

Ось книгу написав і видав щойно.

І хоч при владі побував я вперше,

Але й тебе, гадаю, перевершив!

В цих мемуарах – досвід управління.

Учись! Читай мої «Записки Півня»!

Є діячі, подібні цьому Півню:

Справ – на копійку, галасу – на гривню.