Потреба в Півня виникла нагальна
В сусідній двір навідатись негайно:
Тамтешній півень – видатний гульвіса –
Вже днів зо три, як десь подівся в біса.
Тож є нагода проявить рішучість,
Піти й піднять чужих курей несучість!
А перед тим, звичайно, конче треба
Кого-небудь залишити за себе.
І щоб у роздум довгий не пірнати,
Позвав курча: – іди сюди, пернатий!
Хоч ти й не півень, а дитя зелене,
Та зостанешся все-таки за мене.
Це не серйозно, я і сам те знаю,
Але – керуй! Других у нас немає!
Тримайся гідно, впевнено і браво,
А я пішов. Мене чекає справа…
Коли невдовзі повернувсь додому –
Завмер, неначе від удару грому:
Розбіглись кури по всьому подвір’ю,
Гам, бійки, свари, скрізь літає пір’я,
Курчаток менше половини стало –
Тих кіт поїв, а тих сорока вкрала,
Чужий заброда-півень он лютує,
Його несучок ловить і ґвалтує…
А «замісник» уваги не звертає,
Якоїсь книжки сторінки гортає…
Побачив Півня, зверхньо посміхнувся:
- Привіт, папаша! Ти вже повернувся?
Я тут без тебе керував достойно,
Ось книгу написав і видав щойно.
І хоч при владі побував я вперше,
Але й тебе, гадаю, перевершив!
В цих мемуарах – досвід управління.
Учись! Читай мої «Записки Півня»!
Є діячі, подібні цьому Півню:
Справ – на копійку, галасу – на гривню.