Дід онука умовляє:
- Їж, дитинко, кашу
І виростеш, мов дуб в гаї.
Ось як я, синашу!
Я поїв цієї страви
На віку багато,
І як був як ти, маляво,
І як став солдатом. -
А мале на діда кида
Погляд хитрим очком:
— А чому ж ви нині, діду,
Ходите з ціпочком?