Доторкнуся до свiтла руками,
Перед Богом спинившись за крок...
Тi стежки, що водили до мами,
Загубились десь там, мiж зiрок.
Тi пiснi, що спiвали ми з нею,
Що, як в небi були журавлi,
Разом з грудкою мерзлого глею,
Полетiли у безвiсть землi...
Серед всiх безкiнечних галактик
Що розкидав по вiчностi час,
Вiдтепер лиш на цвинтарi клаптик...
Бiля мами єднатиме нас.