Приплівсь Охрім до лікаря:
– Рятуйте, вмираю!
Пропадають мої ноги,
Як спасти – не знаю.
Вже опухли і репають,
Тільки торкни пальцем.
Я мастив їх сметаною,
Олією, смальцем,
Солідолом із попелом,
Пастою з чорнила.
Був оце в шептухи-баби,
Але й та безсила.
На вас, лікарю, надію
Останню плекаю.
– Слід негайно... – почав лікар,
А Охрім волає:
– Не дам різать! Пілюлями
Лікуйте хоч місяць.
Коли рак – скажіть відверто,
Тоді я повісюсь.
– Заспокойтесь, – каже лікар, –
Нічого страшного.
Теплою водою з милом
Треба вимить ноги.