Охрімове горе

Приплівсь Охрім до лікаря:

– Рятуйте, вмираю!

Пропадають мої ноги,

Як спасти – не знаю.

Вже опухли і репають,

Тільки торкни пальцем.

Я мастив їх сметаною,

Олією, смальцем,

Солідолом із попелом,

Пастою з чорнила.

Був оце в шептухи-баби,

Але й та безсила.

На вас, лікарю, надію

Останню плекаю.

– Слід негайно... – почав лікар,

А Охрім волає:

– Не дам різать! Пілюлями

Лікуйте хоч місяць.

Коли рак – скажіть відверто,

Тоді я повісюсь.

– Заспокойтесь, – каже лікар, –

Нічого страшного.

Теплою водою з милом

Треба вимить ноги.