Джигурда Ольга Петрівна (7 грудня 1901 року в с. Печеніги, Харківська область — 10 грудня 1986 року в Запоріжжі) — заслужений лікар України, український-радянська письменниця. «Почесний громадянин міста Запоріжжя», нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора і шістьма медалями.
Коротка біографія
Ольга Джигурда народилася взимку 1901 року в невеличкому містечку Печеніги, що на Слобожанщині, в сім'ї земського лікаря. Згодом, вона перебралася зі своєю родиною до повітового містечка Вовчанськ, де лічив людей її батько. Отримавши блискучу середню освіту (адже вони мешкали на дачі прогресивного повітового голови всієї імперії - містечко вважалося одним з найкращих в Росії), закінчивши у 1919 році на відмінно Вовчанську жіночу гімназію. Тому й нічого дивного не було, що дочка вирішила піти по стопам батька - подавшись до Харкова, вона поступила у Харківський медичний інститут, в якому теж навчалася на відмінно.
Її юні роки припали на буремні революційні часи й скінчилися в часі закінчення Харківського медичного інституту в 1925 році, коли вона набула фаху - педіатра. Того ж таки року, вона повернулася до рідного містечка Вовчанськ, ставши шкільним лікарем у дитячій консультації. Але, невдовзі, вона перебирається уже до Бєлгорода, де пропрацювала кілька років. Наприкінці 20-х років Ольга Джигурда відправилася до Криму, аби стати пліч-о-пліч з академіком П. Медовиковим (основоположником вченя про дитячий туберкульоз), в боротьбі з найдошкульнішою й небезпечною недугою тих часів - туберкульозом. До 1934 року учениця Медовикова підняла на ноги й вилікувала багато діток, будучи начальником відділення туберкульозного відділення санаторію міста Євпаторія.
А в 1934 році Ольга Петрівна Джигурда уже облаштовувалася в Запоріжжі, ставши ставши дільничим лікарем-фтизіатром місцевого протитуберкульозного диспансеру. З головою поринувши в боротьбу з туберкульозом в Запоріжському краї, Олена Петрівна здобула собі ім'я та повагу запоріжан, та незадовго вже наближалися складні часи війни.
Війна застала Ольгу Джигурду в Запоріжжі, але енергійна жінка-лікар не могла її перечикати (хоча її і відправляли глибоко в тил) - та вона подалася в фронтовички. З 1941 року по 1949 рік вона військовий лікар на Чорноморському флоті. Воєнні часи були надто насиченими для цієї жінки, але вона стійко їх перенесла. Учасниця оборони Миколаєва, Севастополя, Кубані, Кавказу. Ольга Джигурда була в найважчих ділянках тієї кампанії: будучи лікарем в підземному партизанському госпіталі катакомб Севастополя, була лікарем на плавучому госпіталі-теплоході «Абхазія», в численних фронтових госпіталях. Опісля визволення Севастополя від німецьких загарбників її було призначено до головного госпіталю Чорноморського флоту ім. М.Пирогова, що був закладений в Севастополі (в якому пропрацювала до 1949 року).
Звільнившись в запас, вона подалася уже до рідного Запоріжжя, вийшовши знову на борню з туберкульозом - ставши дільничним лікарем-фтізіатром протитуберкульозного диспансеру Запоріжжя. Повернення її з Севастополя стало водночассі з публікацією її першого літературного твору - художньо-документальної повісті «Теплоход "Кахетия"», який здійняв числені хвалебні відгуки й, згодом, його автора було прийнято до Спілки письменників СРСР (тоді як до Спілки письменників УРСР її включили аж в 1967 році). До речі, самез Ольги Петрівни та поета Василя Лісняка починалося повоєнне літературне Запоріжжя. Але не красним словом переймалася Ольга Петрівна, її покликання було - лічити людей, з цим і пройшла вона весь свій вік.
Джигурда Ольга Петрівна за свою невтомну працю (служіння людям) нагороджена:
* Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня
* Орденом Трудового Червоного Прапора і шістьма медалями.
* 1967 р. — присвоєно звання «Заслужений лікар УРСР».
* Звання «Почесний громадянин міста Запоріжжя» присвоєно рішенням міської ради від 04.09.1970 № 393.
Померла Ольга Петрівна Джигурда 10 грудня 1986 року (до кінця літ, надаючи медичну допомогу запоріжанам) і похована у Запоріжжі.
Творчі набутки
Ольга Джигурда стала письменницею через тиск обставин (повязаних з війною), та головне своє покликання - медицину вона не полишила (незважаючи на заманливі пропозиції в літературі). А пропозиції, таки спокусливі, були - перші її публікації, видрукувані у журналах «Советский Крым» та «Знамя», і вони привернули до літератора-початківця увагу відомих на той час письменників: Петра Павленка (1899–1951), Вадима Кожевникова (1909–1984), Петра Вершигори (1905–1963), Олександра Твардовського (1910–1971) та Олександра Фадеєва (1901–1956). І, як наслідок, в 1949 році Ольга Петрівна була прийнята в члени Спілки письменників СРСР, що, як на той час, стало високою оцінкою зробленого нею в літературі. Загалом, її творчий доробок виявився незначним - це три напівдокументальні книжки на військову тематику написані російською мовою:
* «Теплоход "Кахетия"»
* «Подземний госпиталь»
* «Тиловие будни»
Наразі, приводимо лише два віднайдениих уривки з найпершого і визначального твору Ольги Джигурди «Теплоход "Кахетия"»:
* «У морі»
Творчі здобутки
Корисні посилання
* Біографія Ольги Джигурди в Українській вікіпедії.
* Уривок з книжки «Теплоход Кахетия» на письменницькому порталі Пилипа Юрика
* Про Ольгу Джигурду (біографічна розвідка)