Памфлет
Коли у тебе серце й слово
В одвічній злагоді живуть,
І слово — не полин-полова,
Тоді у тебе вірний путь.
Ставай завжди на захист серця,
Якщо воно правдиво б'ється.
Не потурай низькопоклонним,
Не завертай на манівці,
Бо на життєвих перегонах
Є справжні люди, є й людці.
З тобою плаче і сміється,
А серце в нього криво б'ється.
Тебе окривдити - крий Боже!
Та він не ворог - друг тобі!
Він навіть словом допоможе,
Поспівчува твоїй журбі -
Все найсвятіше обезличить
І все порочне возвеличить.
Він знає виходи і входи,
Уміє висвятить себе,
І так начальству на догоду
Хвостом закрутить: соб! цабе!
Що й рахуватися з ним мусять,
Поки як слід його розкусять.
Нахрапистий і всюдисущий,
Цей переродженець-покруч,
Як гад, в'юнкий, як лис, хитрющий,
Його не візьмеш голіруч -
Він всі статті й закони знає,
Хоч їх щодня переступає.
Тому кивне, цьому підмаже
Або підбреше до ладу,
Комусь, як пес, під ноги ляже,
Коли потрапить у біду,
І вислизне, як личить змію,
Бо сам регоче: - Жити вмію!
І з рідного, і з батька злупить,
І хоч таких ти знаєш масть,
Але й тебе він раз обкрутить
І десять раз тебе продасть.
З таким не пий по кругу двічі!
Такому правду ріж у вічі!
Хоч ти і знатимеш, що, може,
Душею чорною, в злобі
Він зрозуміть тебе не зможе,
А стане ворогом тобі.
Та з ворогом тобі не жити —
Його нещадно треба бити!