Дволикому

Памфлет

Коли у тебе серце й слово

В одвічній злагоді живуть,

І слово — не полин-полова,

Тоді у тебе вірний путь.

Ставай завжди на захист серця,

Якщо воно правдиво б'ється.

Не потурай низькопоклонним,

Не завертай на манівці,

Бо на життєвих перегонах

Є справжні люди, є й людці.

З тобою плаче і сміється,

А серце в нього криво б'ється.

Тебе окривдити - крий Боже!

Та він не ворог - друг тобі!

Він навіть словом допоможе,

Поспівчува твоїй журбі -

Все найсвятіше обезличить

І все порочне возвеличить.

Він знає виходи і входи,

Уміє висвятить себе,

І так начальству на догоду

Хвостом закрутить: соб! цабе!

Що й рахуватися з ним мусять,

Поки як слід його розкусять.

Нахрапистий і всюдисущий,

Цей переродженець-покруч,

Як гад, в'юнкий, як лис, хитрющий,

Його не візьмеш голіруч -

Він всі статті й закони знає,

Хоч їх щодня переступає.

Тому кивне, цьому підмаже

Або підбреше до ладу,

Комусь, як пес, під ноги ляже,

Коли потрапить у біду,

І вислизне, як личить змію,

Бо сам регоче: - Жити вмію!

І з рідного, і з батька злупить,

І хоч таких ти знаєш масть,

Але й тебе він раз обкрутить

І десять раз тебе продасть.

З таким не пий по кругу двічі!

Такому правду ріж у вічі!

Хоч ти і знатимеш, що, може,

Душею чорною, в злобі

Він зрозуміть тебе не зможе,

А стане ворогом тобі.

Та з ворогом тобі не жити —

Його нещадно треба бити!