«У Красного Знамени я торжественно клянусь
перед своими избирателями...
Если я нарушу зту клятву - я сам себе вынесу
суровый приговор, как предателю, и исполню его.
Отечество или смерть!»
Із програми-клятви
кандидата в народні депутати.
І чого не придумає мозок,
І чого не зморозить язик,
Щоб потрапити виборчим возом
До збіговиська жвавих базік!
На нові кандидатські програми
Сумно дивиться електорат,
Бо давно вже не вірить ні грама
В те, що зичить «товариш і брат».
Цей знедоленим пенсії множить,
Той платню піднімає до хмар,
Інший рухом мізинчика може
Припинити злочинний кошмар.
Цей від банків відгвинчує пломби –
Повертає народу борги,
Той киває на ядерні бомби,
Бо у НАТО - його вороги.
Інший медом минувшини вабить,
Він в Союзі вже бачить себе,
Не як в'язня сумління з ГУТабу –
Щонайменш - стукачем КДБ!
Президенту готує він плаху,
За зневагу і зраду не сів,
Кров не стука у скроні від жаху,
Як бувало за «кращих» часів...
Майже в кожного власна газета,
Власна фірма і партія теж,
На зібраннях співають сонета
Про любов до народу без меж!
Для гарантії тої любові
Всім відомі і ігрек, і зет
Безпардонно клянуться на крові,
А точніше, на шпальтах газет,
Що на першій же сесії Ради
Свій в життя запровадять абсурд,
А не вийде - то, честі заради,
Над собою звершать самосуд!
Боже правий! Святая Мадонна!
Відведіть їм крамолу від вуст –
Наш парламент у крові потоне,
Як почнеться парад самогубств!
Недоторканість висміють круто,
Кожен щось із собою утне:
Лідер фракції прийме отруту,
А редактор тираж проковтне!
Не врятує ні пастор, ні лікар
Тих, хто клявся наївній юрбі:
На трибуні повіситься спікер,
А його помічник на вербі,
Самовтопленик булькне у воду,
Самовбивця полізе на дах...
Все це - жарти! Не бійся, народе,
Всі живенькими будуть в рядах!
Може, інколи й скоїться драма:
Лівий правому дасть по мордам
За ідею, за пляшку, за даму –
Не смертельно це навіть для дам!
Прозвучать увертюри на кнопках,
Без різниці чи проти, чи за,
Піде клятва в плиту на розтопку,
А портрет пошматує коза...
Йдеш на вибори - вдайся до роздуму,
Обирать галасливих зажди,
Бо надмірна активність без розуму
Небезпечна і скрізь, і завжди!