Газова проблема

Подолавши шум вагонний,

З дальнього села

До дочки у центр районний

Мати прибула.

Доця матінку вітає,

Витира сльозу,

Про здоров'ячко питає,

Про свиню й козу,

Тільки раптом каже:

- Нене,

Вибачте, спішу

На базар. Скупитись треба,

Вас же попрошу -

Поки я назад вернуся,

Ви на газплиті

Борщ зваріть. У вас, матусю,

Руки ж золоті!

А з плитою так поводьтесь:

Ставите води,

Газ включаєте, підносьте

Сірничок сюди...

Лиш дочка хвостом майнула,

Як бабулі враз

Перевірить заманулось,

Як горить той газ.

Роздивилася, об тьорку

Чиркнула сірник,

Притулила до конфорки,

А з конфорки - пшик!

Звідки знати бабі Фросі

(Темна ж голова!),

Що з Тюмені газ і досі

Уряд вибива.

Дума жінка: "От-так справи,

От-так дивина!..

Як же люди їсти варять,

Як вогню нема?

Дорога ж хвилина кожна,

Що ж його робить,

Може, ще й дровами можна

Цю плиту топить?.."

По подвір'ю походила,

Принесла дрівець,

Розіклала, розтопила...

- Хай же йому грець! —

Як вальнув з плити-духовки

Сіро-бурий дим,

То за мить сервант кухонний

Зразу став рудим!

Баба кашля, баба чхає

Від тії біди,

Дим руками розганяє.

- Ґвалт! - кричить. - Води!

Швидко в раковину, бідна,

Підставля шаплик,

Крутить кран водопровідний,

А з-під крана - пшик!

Дума жінка: "Ну й квартирка!

Гірша, як тюрма,

Тут не тільки з газом дірка,

А й води нема..."

Як дочка прийшла з базару,

Внісши тельбухи –

Розганяли разом хмару –

Бабині гріхи.

І тоді сказала мати,

Витерши чоло:

- Годі, доню, тут страждати -

Їдьмо у село.

Там-таки, погнувши спину,

Якось проживеш,

А отут, моя дитино,

З голоду помреш.