Троє

- Усе вже, все було, - зітхає Хмурий,

- Було й нехай, - в одвіт йому Веселий.

І так щодня й на мить між них не тихне бій...

Наум ТИХИЙ

- Усе вже, все було, - зітхає Хмурий, -

Книгарня, гроші, книги, шафа, пил,

Дружини крик, кіоск макулатури,

Талон, прилюдно порваний навпіл...

- Було й нехай, - в одвіт йому Веселий, -

А я в оселі настругав полиць

І книги від підлоги і до стелі

Про сміх і гріх, про птиць і про телиць!

Між ними бій! Та не втручався Тихий,

Йому б збагнуть становище своє:

Не знає він - на лихо, чи на втіху

Свою чергову книжку видає?