Троє
- Усе вже, все було, - зітхає Хмурий,
- Було й нехай, - в одвіт йому Веселий.
І так щодня й на мить між них не тихне бій...
Наум ТИХИЙ
- Усе вже, все було, - зітхає Хмурий, -
Книгарня, гроші, книги, шафа, пил,
Дружини крик, кіоск макулатури,
Талон, прилюдно порваний навпіл...
- Було й нехай, - в одвіт йому Веселий, -
А я в оселі настругав полиць
І книги від підлоги і до стелі
Про сміх і гріх, про птиць і про телиць!
Між ними бій! Та не втручався Тихий,
Йому б збагнуть становище своє:
Не знає він - на лихо, чи на втіху
Свою чергову книжку видає?