Даємо пораду добру
Не одну, а цілу торбу:
Щоб дружину ти любив
І наліво не блудив,
День за днем у будні й свята
Не сидів у кума й свата,
Хай чи спека там, чи сніг –
Ти сім'ю свою беріг,
Щоб до поту ти трудився,
Мив підлогу, не лінився,
Готував десятки страв,
Ще й дружину цілував.
А коли знайдеться лялька —
Був для неї, наче нянька:
Не читав лише книжки,
Прав би мовчки й пелюшки.
Щоб не мав ніколи боргу,
Щоб придбав скоріше "Волгу",
Щоб була квартира-казка,
У діжі завжди закваска
І до всього у придачу
У Криму завів ти дачу.
Чи ж до біса жінці треба?
Ні, дрібні її потреби:
Квіти, розкоші, наряди,
Ну, французькі там помади,
Перли, золото, агати –
Це не так уже й багато.
От такі, юначе, справи.
Що там ти не говори,
Щоб жона тебе кохала —
Їй умови сотвори.