Жалівсь мені сусід Микита:
- Оце на пенсію пішов,
То так за день наб'єш копита,
Їй-бо — не чуєш підошов.
Ще ледь сіріє - будить жінка,
Як в тім'я стука молотком:
— Уже он півень кукуріка!
Вставай! Гайда за молоком!
У черзі клекіт, лайка, давка!
Стовбичиш. Ловиш зівака.
Тут продавщиця з-за прилавка
Кричить: — Нема вже молока!
А щоб тобі!.. Бредеш до хати,
В душі од злості аж гуде!
А тут ще вдома й жінка клята
На тебе зразу нападе:
- Ти де це блудиш, як примара?
Он холодильник барахлить!
Три дні вода тече з-під крана!
Машина пральна деренчить!
Який же в біса ти хазяїн?
Хоч би сантехніка позвав!
Сідай, жери, бо ще охлянеш,
Та приступай скоріш до справ!
А схочеш там коли присісти,
На мить якусь перепочить,
Так ні — у погріб треба лізти,
Або вареники ліпить...
Отак і мучуся, братухо,
Мужське достоїнство згубив...
А чи ж така була житуха,
Як на заводі я робив?
У цех прийду, бувало, зранку,
Для виду трохи покручусь,
Ну, підтягну коли там гайку,
Детальку виточу якусь.
А то все більше перекури,
Вчешу свіженький анекдот
Чи закручу з ким шури-мури,
Бо хлопець був я - первий сорт!
А дома викупаюсь в ванні,
Уріжу стопку первака,
Розкину ноги на дивані,
Задам добряче хропака,
Чи про кохання передачу
Блаженно мружачись, дивлюсь,
А скаже жінка: - Ну й ледащо!
То я їй: — Бреш! Бо я труджусь!
Да-а!.. Жив колись і я, сусіде, -
Свобода, женщини, первак!..
Тепер нема того і сліду...
Тож я рішив собі от так:
А що як жінці без клопоту
Домашній тарарам зіпхну,
Та двину знову на роботу —
То, може, там хоч оддихну.