Микитині скарги

Жалівсь мені сусід Микита:

- Оце на пенсію пішов,

То так за день наб'єш копита,

Їй-бо — не чуєш підошов.

Ще ледь сіріє - будить жінка,

Як в тім'я стука молотком:

— Уже он півень кукуріка!

Вставай! Гайда за молоком!

У черзі клекіт, лайка, давка!

Стовбичиш. Ловиш зівака.

Тут продавщиця з-за прилавка

Кричить: — Нема вже молока!

А щоб тобі!.. Бредеш до хати,

В душі од злості аж гуде!

А тут ще вдома й жінка клята

На тебе зразу нападе:

- Ти де це блудиш, як примара?

Он холодильник барахлить!

Три дні вода тече з-під крана!

Машина пральна деренчить!

Який же в біса ти хазяїн?

Хоч би сантехніка позвав!

Сідай, жери, бо ще охлянеш,

Та приступай скоріш до справ!

А схочеш там коли присісти,

На мить якусь перепочить,

Так ні — у погріб треба лізти,

Або вареники ліпить...

Отак і мучуся, братухо,

Мужське достоїнство згубив...

А чи ж така була житуха,

Як на заводі я робив?

У цех прийду, бувало, зранку,

Для виду трохи покручусь,

Ну, підтягну коли там гайку,

Детальку виточу якусь.

А то все більше перекури,

Вчешу свіженький анекдот

Чи закручу з ким шури-мури,

Бо хлопець був я - первий сорт!

А дома викупаюсь в ванні,

Уріжу стопку первака,

Розкину ноги на дивані,

Задам добряче хропака,

Чи про кохання передачу

Блаженно мружачись, дивлюсь,

А скаже жінка: - Ну й ледащо!

То я їй: — Бреш! Бо я труджусь!

Да-а!.. Жив колись і я, сусіде, -

Свобода, женщини, первак!..

Тепер нема того і сліду...

Тож я рішив собі от так:

А що як жінці без клопоту

Домашній тарарам зіпхну,

Та двину знову на роботу —

То, може, там хоч оддихну.