Епіграми письменницькі

А нема, то і не треба

...Та як каже все село,

Що Гомера не було...

Iван Драч, "Одісей і Пенелопа"

Той Гомер нам ні до чого —

В нас є Драч, хвалити Бога!

Млосний шмат

Комусь воно як Рай, оці лиснючі бруки

Столиці здобної і неба млосний шмат.

Він мовчки сніг гребе. У нього мерзнуть руки.

Гребе і все. Проходьте, вашу мать.

Павло Вольвач, із зб. "Південний схід", К., 2000

Пишу я вірші.Дуже терпнуть руки.

Пишу і все. Читайте, вашу мать.

А потім все те понесу до друку,

Щоб мати здобу й сала млосний шмат.

Оголений щем

...Поназбирають в брилики мій щем.

...Не поверну у щем надій я зроду.

...Зів’ялих квітів тихий щем.

...Полинуть звуки, як щемке намисто.

...І гострий щем, неначе постріл.

...Навзнак лежить – оголений мій щем.

...У серці щемлять, як вина.

Лариса Коваль, зб. "Сполох осінніх айстр", Запоріжжя, 1998.

Збираю в брилики свій щем,

Щоб закопати під кущем,

Та щем як блисне променисто!

Дивлюсь: а то щемке намисто.

І так у грудях защеміло,

А може хтось і не повірить —

Я пролила рясним дощем

На збірку віршів голий щем.

І там не стало інших тем —

У кожнім вірші щем та щем...

Якби не той триклятий щем,

Я б написала щось іще!

Круговерть

Я так живу. Не лад і шкереберть.

У мене п`ятниця бува у понеділок.

Мій день, як безупинна круговерть...

...Я не шукаю для дороги назву.

Поезія. Я в ній знайшля секрет,

Як жити у кількох світах одразу.

Світлана Аніщенко, “Я так живу...”

Із кн. “Письменники запорізького краю”,

Запоріжжя, “Хортиця”, 2002.

Іде все шкереберть – не до ладу:

У мене п`ятниця бува у понеділок,

В четвер – субота... Так я і живу.

Та й взагалі – кому до цього діло?!

У віршах безупинна круговерть –

Мого буття небачена експресія.

Де я?

В яких світах?

У чім секрет?..

Невже отак заплутала поезія?!

Хто кому земляк?

Після ювілею Петра Ребра

Стократ тепер він славен, братці,

Бо він поет не просто так,

Не просто – Толя Рекубрацький,

А самого Ребра земляк!

Та він не згоден з цим ніяк:

— Ні-і! То Ребро мені земляк!

Пилипові Юрику

Авторові збірки “П`ятнадцята премія”

Відомо: гроші – то сміття для генія,

Та все ж Пилипу хочу побажати,

Щоб крім тії “П`ятнадцятої премії”,

Йому вдалось ще й Нобелівську взяти!

Магістру епітафій

Микола Сом в своїй парафії

Прийняв на себе марний труд:

На всіх клепає епітафії,

А люди знай собі живуть!

Хресний шлях

Нам нині вказують дорогу

В майбутні дні, в нове життя

Оті, що знають все потроху,

Але нічого – до пуття.

Країна б’ється у пологах,

Несе свій хрест нужденний люд...

Невже ведуть нас знов для того,

Щоб розіпнуть?