Засланці

Ми з Романом давні друзі,

Не розлить водою,

Не знайти у всій окрузі

Таких, як нас двоє.

Завжди маємо роботу,

Бо майстри хороші,

Тож і трудимось до поту –

Заробляєм гроші.

Чи сезонка, чи шабашка –

Устигаєм всюди.

Хоч працюємо і тяжко,

Та живем, як люди…

Може, так би мирно-тихо

Все воно й котилось,

Та оце недавно лихо

З нами приключилось.

Заробивши сотню-другу,

(Хто ж працює дурно?),

Ми пішли у лісосмугу

Відпочить культурно.

Ми ж не бомжі чи невдахи,

Не якісь танцюри –

Узяли з собою шахи,

Томика Сосюри.

Не минулося й без лайки –

То Роман злословив:

Він хотів ще й балалайку

Взять, та я відмовив…

Пепсі-коли пляшку мали,

Плавлені сирочки,

Трохи хліба, трохи сала,

Свіжі огірочки…

Першу партію скінчили,

Все прекрасно йшлося,

До Сосюри приступили –

Тут і почалося!

Раптом щось загуркотіло,

Заревли сирени

І у лісосмугу сіло

НЛО зелене.

Люк відкрився, чи дверцята,

Щось там засвітилось

І зелені чортенята,

Як горох скотились.

Затягли мене й Романа

У свою тарілку.

Всі були, як свині п’яні,

Дудлили горілку.

Нас насильно напували –

Досліди робили,

А як ми протестували,

То по ребрах били…

Потім щось забулькотіло,

Як бачок в клозеті,

Мить – і ось уже ми сіли

На якійсь планеті.

Там вони горілки брали,

Пива і тараньки,

Й ту планету називали

«Альфа баби Маньки».

Зразу ж п’янка й почалася,

Тут же, біля люка.

Був у них там робот Вася –

Ох і пив, падлюка!

А коли після «банкету»

Вклалися всі спати,

Вася дещо по секрету

Став розповідати.

Все, мовляв, прибульці знають

В будь-яку хвилину,

Бо частенько прилітають

В нашу Україну.

Тут вони людей хапають,

Як татари бранців,

А натомість засилають

Нам своїх засланців.

Ну а ті вже справу знають,

Їхні висуванці,

І нахабно починають

Діяти, засланці.

Розчиняються в народі

І пролазять, гади,

В інститути, на заводи,

В міністерства, ради…

Бо космічні ті бандити

Дуже люблять владу,

Кожен рветься захватити

Керівну посаду.

Є такі, що навіть носять

Булаву «у ранці»…

Зрозуміли, куди косять

Очі ті засланці?

Круто кашу заварили

Кляті ошуканці:

Вже в парламенті створили

Фракцію, засланці!

Що змогли, те розікрали,

Продали, поганці.

Ми їм щиро довіряли,

А вони – засланці…

А країна гола й боса,

Всі вже голодранці,

Бо куди не встромиш носа –

Скрізь одні засланці!

У кишенях вітер свище,

Водять злидні танець…

Навіть той, що там… найвище –

Кажуть, теж засланець…

У парламенті – провали,

Лаємо обранців.

Хто ж міг знати, що обрали

Ми туди засланців?

Гостювали ми до ночі

У космічних ланців.

Да, розкрив нам Вася очі

На отих засланців…

А проснулись в лісосмузі

Ми з Романом вранці,

І подумалось нам, друзі,

Що і ми засланці!

Бо вже звикли шанувати

Всяких запроданців,

Замість того, щоби гнати

К бісу всіх засланців!