Панегірик моїй козі

Мою козу ганьбили й обзивали,

Вона ж нікому не чинила зла.

Скубла травичку, молоко давала,

Ще й козеняток двійко привела.

А тут її взяли чомусь на кпини,

Паплюжить стали дороге ім’я…

За що така жорстокість до тварини? –

Не розумієм ні коза, ні я.

О люди, люди! Ви в своїй гордині

Забули те, що пам’ятати слід,

Що саме завдяки оцій скотині

Триває наш безсмертний родовід!

Вона йде з нами поряд – від початку

Й до скону днів, до смертної сльози,

І ми зростаєм, ніби козенятка,

Під теплим боком нашої кози.

І першу казку чули ми від мами

Про ту ж таки козу, про дерезу,

Жаліли козеняток і ночами

Зронили не одну гірку сльозу.

А як капусту ми човном возили

З козою й вовком – хто не пам’ята?

Логічно думать, мислити учила

Без винятку усіх тварина та!

Або згадаймо Робінзона Крузо:

Безлюдний острів, спека, ніч, гроза…

Хто замінив йому сім’ю і друзів?

Саме у риму проситься – коза.

І годувала і поїла вволю,

Та ще й «предмети розкоші» дала:

Він сам пошив дублянку й парасолю

Із шкури ним же вбитого козла.

Ну а платок, що в пісні оспівали,

Той, оренбурзький, не з кози хіба?

Вона ж його жінкам подарувала!

Забути це – і сором і ганьба!

Ось ми себе зовемо козаками,

Але ж «козак» - то від «кози», мабуть?

А скільки славних лицарів між нами,

Що від кози свій родовід ведуть!

Ми вмієм гарну пісню цінувати,

Але зізнатись чесно б вас просив:

Хіба Козловський міг би так співати,

Коли б він інше прізвище носив?

Петро Ребро. Це гордість України,

Працює й пише людям на добро.

Та будьте певні, те ребро – козине,

А не якесь абстрактне там ребро.

Ось пан Білокопитов. Мамо-ненько!

Хто зустрічав копито біле? Де?

А от козина ратичка – біленька.

То ж від кози й це прізвище іде!

Всіх славних тут не перерахувати,

Тож хай і далі силу їм дає,

Снагу й натхнення наша коза-мати,

Хай відміряє кожному своє!

Вона спокійно робить свою справу –

Скубе травичку й молоко дає,

Не претендує на хвалу чи славу,

А часто і в пригоді нам стає.

Поет, приміром, створить щось погане –

Кульгає форма, чи убогий зміст…

Куди дівати писанину стане?

Все правильно – жбурне козі під хвіст!

З козою обійдусь я без Пегаса.

На біса здався той мені Пегас?

З посвідченням на ім’я Козопаса

Я на козі заїду на Парнас!