Мою козу ганьбили й обзивали,
Вона ж нікому не чинила зла.
Скубла травичку, молоко давала,
Ще й козеняток двійко привела.
А тут її взяли чомусь на кпини,
Паплюжить стали дороге ім’я…
За що така жорстокість до тварини? –
Не розумієм ні коза, ні я.
О люди, люди! Ви в своїй гордині
Забули те, що пам’ятати слід,
Що саме завдяки оцій скотині
Триває наш безсмертний родовід!
Вона йде з нами поряд – від початку
Й до скону днів, до смертної сльози,
І ми зростаєм, ніби козенятка,
Під теплим боком нашої кози.
І першу казку чули ми від мами
Про ту ж таки козу, про дерезу,
Жаліли козеняток і ночами
Зронили не одну гірку сльозу.
А як капусту ми човном возили
З козою й вовком – хто не пам’ята?
Логічно думать, мислити учила
Без винятку усіх тварина та!
Або згадаймо Робінзона Крузо:
Безлюдний острів, спека, ніч, гроза…
Хто замінив йому сім’ю і друзів?
Саме у риму проситься – коза.
І годувала і поїла вволю,
Та ще й «предмети розкоші» дала:
Він сам пошив дублянку й парасолю
Із шкури ним же вбитого козла.
Ну а платок, що в пісні оспівали,
Той, оренбурзький, не з кози хіба?
Вона ж його жінкам подарувала!
Забути це – і сором і ганьба!
Ось ми себе зовемо козаками,
Але ж «козак» - то від «кози», мабуть?
А скільки славних лицарів між нами,
Що від кози свій родовід ведуть!
Ми вмієм гарну пісню цінувати,
Але зізнатись чесно б вас просив:
Хіба Козловський міг би так співати,
Коли б він інше прізвище носив?
Петро Ребро. Це гордість України,
Працює й пише людям на добро.
Та будьте певні, те ребро – козине,
А не якесь абстрактне там ребро.
Ось пан Білокопитов. Мамо-ненько!
Хто зустрічав копито біле? Де?
А от козина ратичка – біленька.
То ж від кози й це прізвище іде!
Всіх славних тут не перерахувати,
Тож хай і далі силу їм дає,
Снагу й натхнення наша коза-мати,
Хай відміряє кожному своє!
Вона спокійно робить свою справу –
Скубе травичку й молоко дає,
Не претендує на хвалу чи славу,
А часто і в пригоді нам стає.
Поет, приміром, створить щось погане –
Кульгає форма, чи убогий зміст…
Куди дівати писанину стане?
Все правильно – жбурне козі під хвіст!
З козою обійдусь я без Пегаса.
На біса здався той мені Пегас?
З посвідченням на ім’я Козопаса
Я на козі заїду на Парнас!