Ботанічний злочин

І яблуня від груші зачала

Рожевобокий плід нового сорту

З опуклістю жовтавого чола,

Що в моду увійшло із натюрморту.

Хтось плід отой всмакує за шафран

І знищить сорт, і це не буде злочин.

Але, смакун, гамуй забутий захват –

Мій вірш повстане гинучим на захист!

Андрій КУБАХ

Як навесні пилок пилив без меж,

Я зрозумів, спороджуючи витвір:

Не тільки вірші, а й зачаття теж

В природі часто надуває вітер!

Так яблуня від груші зачала

Якогось дивовижного ранета

З опуклістю жовтавого чола,

Що схоже чимось на чоло поета.

Шкода, якщо невіглас і профан,

В хмільній знемозі повалившись в тіні.

Отой ранет всмакує за шафран

І згине сорт в солодкім чавкотінні...

Стривай, жерун, залиш садок і двір!

Мій вірш повстане гинучим на захист:

Ось допишу і ти скуштуєш твір –

Духовна їжа - теж чудова закусь!