І яблуня від груші зачала
Рожевобокий плід нового сорту
З опуклістю жовтавого чола,
Що в моду увійшло із натюрморту.
Хтось плід отой всмакує за шафран
І знищить сорт, і це не буде злочин.
Але, смакун, гамуй забутий захват –
Мій вірш повстане гинучим на захист!
Андрій КУБАХ
Як навесні пилок пилив без меж,
Я зрозумів, спороджуючи витвір:
Не тільки вірші, а й зачаття теж
В природі часто надуває вітер!
Так яблуня від груші зачала
Якогось дивовижного ранета
З опуклістю жовтавого чола,
Що схоже чимось на чоло поета.
Шкода, якщо невіглас і профан,
В хмільній знемозі повалившись в тіні.
Отой ранет всмакує за шафран
І згине сорт в солодкім чавкотінні...
Стривай, жерун, залиш садок і двір!
Мій вірш повстане гинучим на захист:
Ось допишу і ти скуштуєш твір –
Духовна їжа - теж чудова закусь!