Кому платити

Вже замучили мене ці

Ребуси й дилеми:

Чом, як жінка десь війнеться –

Маю лиш проблеми?

У дочки оце в столиці

Тиждень гостювала,

І якраз тоді лисиця

В мене півня вкрала!

А поїхала до сина,

Бо давно просилась, -

Кицька, капосна тварина,

Вмить опоросилась!

До сестри помчала. Рада!

Їду! Зустрічайте! –

В мене цуценятко пада

В нужник, вибачайте…

А учора вже з козою

Почалась пригода:

Скаче, крутить головою,

Бісова порода.

Мека голосом тоненьким.

Їсти й пить не хоче,

Крутить хвостиком куценьким,

Рветься світ за очі…

Тут і я рвонув до Катьки

Так, що потом вкрило:

В неї кіз біля десятка

Та ще й цап Гаврило.

Розповів їй про козині

Дії істеричні.

- Може це, - сміюся, - нині

В неї дні «критичні»?

А вона мені сердито

Так відповідає:

- Ти приводь. А що робити –

Мій Гаврило знає!

Не забудь п’ять гривень взяти

Й буде все культурно,

Бо це робиться за плату.

Хто ж працює дурно?

Тут мені вже не до сміху:

- К бісу, - кажу, - йди ти!

Твій козел одержить втіху –

А мені платити?

Ти ж уже стара людина,

Знаєш таксу другу:

В нас козел, чи пак… мужчина

Платить за послугу!

Я і сам би був не проти

Так от заробляти!

Ще й тепер би мав роботу,

Хоч і старість клята…

Тут мене й спіймала, люди,

Катька-маніячка:

- То приходь! П’ятірка буде,

Чи хоча б троячка…

І єхидно так сміється

Сухоребра шкапа.

Видно, справді доведеться

Заплатить за цапа…