Вже замучили мене ці
Ребуси й дилеми:
Чом, як жінка десь війнеться –
Маю лиш проблеми?
У дочки оце в столиці
Тиждень гостювала,
І якраз тоді лисиця
В мене півня вкрала!
А поїхала до сина,
Бо давно просилась, -
Кицька, капосна тварина,
Вмить опоросилась!
До сестри помчала. Рада!
Їду! Зустрічайте! –
В мене цуценятко пада
В нужник, вибачайте…
А учора вже з козою
Почалась пригода:
Скаче, крутить головою,
Бісова порода.
Мека голосом тоненьким.
Їсти й пить не хоче,
Крутить хвостиком куценьким,
Рветься світ за очі…
Тут і я рвонув до Катьки
Так, що потом вкрило:
В неї кіз біля десятка
Та ще й цап Гаврило.
Розповів їй про козині
Дії істеричні.
- Може це, - сміюся, - нині
В неї дні «критичні»?
А вона мені сердито
Так відповідає:
- Ти приводь. А що робити –
Мій Гаврило знає!
Не забудь п’ять гривень взяти
Й буде все культурно,
Бо це робиться за плату.
Хто ж працює дурно?
Тут мені вже не до сміху:
- К бісу, - кажу, - йди ти!
Твій козел одержить втіху –
А мені платити?
Ти ж уже стара людина,
Знаєш таксу другу:
В нас козел, чи пак… мужчина
Платить за послугу!
Я і сам би був не проти
Так от заробляти!
Ще й тепер би мав роботу,
Хоч і старість клята…
Тут мене й спіймала, люди,
Катька-маніячка:
- То приходь! П’ятірка буде,
Чи хоча б троячка…
І єхидно так сміється
Сухоребра шкапа.
Видно, справді доведеться
Заплатить за цапа…