У долонi б тобi подихать,
Шлях Чумацький вплести в косу,
Та скувала якась безвихiдь
І мене, i твою красу.
Скоро вiкон розквiтне латаття.
Перший промiнь провулком гайне.
Тiльки рештки тепла пiд платтям
Не зiгрiють нажаль, мене.
Я б нiколи великого значення
Не надав би простим цим речам,
Але ти на моє "до побачення",
Не пiдставила навiть плеча.
Тож образ на свого барбосика
Не тримай, за сльозу i хруст-
Не торкнулася пальчиком носика,
Скам'янiлих в чеканнi вуст...