Моя генеалогія

Я на цьому правічному дереві брунька.

І не страшно мені,

Як морозом пече!

Бо на цьому правічному дереві — цвіт я,

Що крізь мене тече.

Бо на цьому правічному дереві — плід я,

ї хто зна.

Може, з цього правічного дерева

Починалась весна?

Може, з цього розкішного дерева —

Смак спокуси й гріха?

І, здається, правічне те дерево — я.

І душа того вічного дерева — я.

І коріння моє в рідну землю вросло

Не одних поколінь.

Якщо падав народ мій —

Завжди піднімався з колін.

Катували і били народ мій —

Завжди піднімався з колін.

Доки є іще сили!

Доки будуть ще сили!

У мені воскресає, із мене народ мій — з руїн!