Школа любові

...Той кінь ніяк не може бути ніжним –

Ще б пак: ну хто його любові вчив.

Є в нас з тобою два сади суміжні,

Які чомусь не родять груш і слив.

Марина БРАЦИЛО

Я так чекала тих хвилин щасливих,

Як та савана життєдайних злив...

А ти не йшов, стояв, немов у сливах,

В саду, який не родить груш і слив.

Я без вагань впустила б ніжність в душу,

Вже й місяць десь у затінок заплив...

А ти збивав меланхолійно груші

В саду, який не родить груш і слив.

Я за парканом у саду суміжнім,

А ти в цей час горобчиків лічив...

Вночі лиш кінь не може бути ніжним,

Бо хто ж того коня любові вчив?

Облиш віднині ніжності телячі,

Мене в твій світ не втягне і аркан:

Любові вчитись ти такий ледачий,

Що де тобі стрибнути за паркан!