Спроба експрлопріації

Ми з моїм другом, письменником

Пилипом Юриком, якось потрапили

на мітинг „лівих”. Що ми там почули

і що було далі – читайте нижче.

Зібрались „гнані і голодні”

На заклик нинішніх вождів,

Як у вулкановій безодні

Кипів їх справедливий гнів.

Кричав на мітингу оратор,

(З червоним носом і значком):

„Новий буржуй-есплуататор

Тримає всіх під каблуком!

У вас зарплата куца й стреси,

А в них мільйонів – ніде діть!

У них „тойоти” й „мерседеси” –

Та доки ж нам таке терпіть?!”

Ще довго той діяч балакав

Й завершив:

„Слово в нас тверде:

Хай пам’ятають буржуяки -

Експропріація гряде!”

Сприйнявши слово те, як заклик,

Гурт комуністів-роботяг –

(Міцні та дужі, мов Геракли)

Під вечір перекрили шлях.

Звели високу барикаду

І дочекалися таки.

„Дивіться, їдуть, їдуть, гади!

Гей, приготуймось, мужики!

Як вийдуть - беремо за барки

І експро...прі...пру...припремо!”

Ось підпливли дві іномарки,

Тривожно пискнуло гальмо.

Враз оточили нуворишів:

„Ану, виходьте, буржуї!”

З салону вчулось:

„Тіше, тіше,

Здєсь ми, товаріщі, своі!”

„Тамбовський вовк тобі товариш

І всім буржуйчикам твоїм!

Накравсь, тепер ще й мізки париш?”

„Да что ви? Щас всьо об’яснім:

Ми іспугаліся малєнько,

У одного із нас понос...

Здєсь я, товаріщ Сімонєнко,

В машинє слєдущєй – Мороз”.

...У гурті тих вождів признали,

Сердито сплюнув хтось: „Козли!”

Речей не експропріювали,

А пасажирів постидали

І мемеля таки дали.

__

Чи так було, чи ні – не знаю.

А, може, й зовсім не було,

Проте єхидненько питаю:

Хіба так статись не могло?