Непролитость ливня,
Невскрикнутость птичья,
Невзорваность ветра
Таят ураган.
Дай, Боже, мне сил на любовь и заботы!
Анатолий СОЛОВЬЁВ
О Боже Всевишній! Та ким же я був би,
Якби не душила ця проза життя?!
Незірваність вишні, некопаність бульби,
Незнайденість шила підшити взуття...
Дай, Господи правий, наснаги хоч трішки.
Заслаб я в турботах кохання зника:
На каркнутість ґави некрикнутість: «Киш, ти!»
Некинутість бота в шкідливість шпака.
Забути б за грядку, залізти б на клуню,
Подалі від суші, поближче до хмар,
І стати, як Градський, і бути, як Бунін,
Можливо, як Пушкін, а мо`, як Омар!