Коли б пройти усе життя спочатку,
З урахуванням власних помилок,
То їх би стало, мабуть, і нащадкам,
Не лиш тобі. Бо що не кожен крок,
То все не так: там біс тебе поплутав,
Там згарячу комусь не догодив,
Десь, може, гавкнув, замість щоб лизнути,
І тим, гляди, ще й недруга нажив.
Будь хоч святим, добро твори щоднини,
Все ж нагребеш гріхів добрячий стос.
Ти грішний тим уже, що ти – людина,
Безвинним був один лише Христос.
Гріхи, гріхи!.. Важкі, мов колимаги.
Та все ж, якщо їх наробив таки,
То наберися мужності і зваги
І визнай ті гріхи і помилки.