Конкуренти

Два студенти-початківці

Раді б їсти й голощак,

Та катма! Сопуть, як вівці,

Творять гумор натощак.

І від тої голодухи

Злість пече їх, як чума,

Ще до того й пухнуть вуха,

Бо й курити в них нема.

Дума перший про сусіда:

"Мабуть, шкрябає сонет.

Хай він ним і пообіда,

Графоман він, не поет.

А який бридкий він, Боже!

А який кирпатий ніс!

Він на мавпу трохи схожий,

Тож в біологи й поліз..."

А біолог теж регоче

Із сусіда у душі:

"Ич, поетом стати хоче,

Загрібати бариші.

Ліз, видать, аж пнувся з кожі

На хімфак оцей піжон.

Та й недарма: он як схожий

Він на газовий балон.

Ні, не в ті ти, хлопче, взувся,

Ти в поезії зачах..."

Й до сусіди він звернувся

Із хитринкою в очах:

— Слухай, друг, підкинь-но риму

До слівця пропан-бутан,

"Друг" на нього люто блимнув

І прорік: — Орангутанг.