Два студенти-початківці
Раді б їсти й голощак,
Та катма! Сопуть, як вівці,
Творять гумор натощак.
І від тої голодухи
Злість пече їх, як чума,
Ще до того й пухнуть вуха,
Бо й курити в них нема.
Дума перший про сусіда:
"Мабуть, шкрябає сонет.
Хай він ним і пообіда,
Графоман він, не поет.
А який бридкий він, Боже!
А який кирпатий ніс!
Він на мавпу трохи схожий,
Тож в біологи й поліз..."
А біолог теж регоче
Із сусіда у душі:
"Ич, поетом стати хоче,
Загрібати бариші.
Ліз, видать, аж пнувся з кожі
На хімфак оцей піжон.
Та й недарма: он як схожий
Він на газовий балон.
Ні, не в ті ти, хлопче, взувся,
Ти в поезії зачах..."
Й до сусіди він звернувся
Із хитринкою в очах:
— Слухай, друг, підкинь-но риму
До слівця пропан-бутан,
"Друг" на нього люто блимнув
І прорік: — Орангутанг.