Нерозкритий талант

Там, за вуаллю синiх вiй,

В очей блакитному туманi

Живе предтеча Пiросманi,

Або великий Лiцедiй.

Ми знаєм: хлопчики колись

Усi стають чоловiками,

А цей не змiнювавсь роками,

Не змiнювався й не журивсь.

Душi i серця передзвiн

Не додали йому нiчого,

Бо iскорку оту, вiд Бога,

Не втримав у долонях вiн.

I хоч життя-не дiм розпусти,

Нi тут,анi по той бiк вiй,...

Жорстокий натовп i по нiй

Пройшовся, не почувши хрусту.