Байка
Лисиця бігла через ліс,
Не вибираючи дороги,
Аж тут Ведмідь лихий, як біс,
Навстріч їй суне із барлоги.
— Гей, рижа, стій! Куди женеш?
Чом сяєш радістю уся ти?..
— Біжу з новинами. Мене ж
Обрали звірі в депутати!
Так я це з сесії, ей-єй...
— Ну й що, скажи, ви там рішали?
— Та що: закони, як в людей,
Ми теж для звірів видавали.
Скажімо, хто курей жував,
Їх буде й далі наминати,
А той, хто лапу лиш смоктав,
То буде й дальш її смоктати.
Поки Бурмило чухав лоб,
Лисиця далі поспішає,
Аж раптом Мавпа з-за гілок
Їй радо з дерева гукає:
— Здоров, руда! Ну як живеш?
Чого аж світишся уся ти?
— Тю-тю на тебе! Та мене ж
Обрали звірі в депутати!
Так я це з сесії якраз.
Закони видавали звірам.
— Ну і які ж вони у нас?
— Та от такий хоча б, приміром:
Хто в шубі лисячій ходив,
Тому і шуби, ще й медалі,
Хто ж голим задом лиш світив,
То ним світитиме і далі.
_______
Мораль? Прикиньте, люди, наугад,
Який з Лисиці вийде депутат.