Обкутюрились

Еге! – я вдарив себе в лоб –

Тут я задам їм фору! –

І свій оглянув гардероб

З цієх точки зору.

..............................................

Все вітчизняне, все своє,

Надійне і модняче.

Тож чхати нам на кутюр`є,

Ба навіт ьна Версаче!

Петро Ребро, “Чого плаче Версаче”

Якось, попорпавшись у збіжжі,

Вдягнувши кращеє добро,

Йшов по проспекту в Запоріжжі

На променад Петро Ребро.

Мабуть затявся дати хльору

Усім відомим кутюр`є!

І дійсно – наробив фурору

Поміж усіх, хто був і є!

Про ту негадану рахубу

Чутки не згасли й дотепер,

Бо сам Версаче врізав дуба,

Діор од заздрощів помер!

З тих пір у моді лиш товари,

В яких гуляли козаки:

Брилі, жупани, шаровари,

Киреї, свитки, личаки...

Хоча зотліло все на порох,

Та з того висновки прості:

Нехай же знає клятий ворог –

Порохівниці не пусті!