Еге! – я вдарив себе в лоб –
Тут я задам їм фору! –
І свій оглянув гардероб
З цієх точки зору.
..............................................
Все вітчизняне, все своє,
Надійне і модняче.
Тож чхати нам на кутюр`є,
Ба навіт ьна Версаче!
Петро Ребро, “Чого плаче Версаче”
Якось, попорпавшись у збіжжі,
Вдягнувши кращеє добро,
Йшов по проспекту в Запоріжжі
На променад Петро Ребро.
Мабуть затявся дати хльору
Усім відомим кутюр`є!
І дійсно – наробив фурору
Поміж усіх, хто був і є!
Про ту негадану рахубу
Чутки не згасли й дотепер,
Бо сам Версаче врізав дуба,
Діор од заздрощів помер!
З тих пір у моді лиш товари,
В яких гуляли козаки:
Брилі, жупани, шаровари,
Киреї, свитки, личаки...
Хоча зотліло все на порох,
Та з того висновки прості:
Нехай же знає клятий ворог –
Порохівниці не пусті!