Як телевізор я дивлюся
Разом і плачу і сміюся
Щодня дивлюся в телеящик
І бачу: все іде на краще,
Тому ціну без зайвих дум
На хліб піднімуть і на струм,
На газ, на сало і все інше
Та й заживем усіх найліпше!
А те, що в деяких містах
Будинки знищено у прах,
Чи то підірвано склади,
Чи то півміста без води,
Чи хтось за послуги медичні
В борги заліз на віки вічні,
На те є докази залізні –
То все природні катаклізми!
Коли ж піднімем в небо ціни,
Настане рай по всій країні!
І я від тих солодких слів
Розвеселився й розімлів.
Та ось сусід мене побачив
І так усе те розтлумачив:
- Дурна у тебе голова –
То ж заспокійливі слова!
А ти на наслідки й причини
Поглянь тверезими очима:
Екс-президент купив хатину
(Не в нас, а у чужій країні!),
А той – відомий нам балбес –
Придбав учора “Мерседес”.
Ану скажи: чому швиденько
У США сховався Лазаренко?
А депутатська зарплатня?
А їхня пенсія сповна?
А різні ТОВ, всілякі трасти?
Їм ціни – тьфу!, бо можна красти!
Для цін таких висока вельми
У них спроможність купівельна!
Тож чути скрізь поміж людьми:
Хтось буде жить, але не ми!..
Давно сусід пішов. А я ще
Пеньком стояв і все гадав:
Так хто ж мені оте збрехав –
Чи мій сусід, чи телеящик?
Якщо між вами є хоробрі,
Скажіть: Хто бреше, люди добрі?!