Як телевізор я дивлюся...

Як телевізор я дивлюся

Разом і плачу і сміюся

Щодня дивлюся в телеящик

І бачу: все іде на краще,

Тому ціну без зайвих дум

На хліб піднімуть і на струм,

На газ, на сало і все інше

Та й заживем усіх найліпше!

А те, що в деяких містах

Будинки знищено у прах,

Чи то підірвано склади,

Чи то півміста без води,

Чи хтось за послуги медичні

В борги заліз на віки вічні,

На те є докази залізні –

То все природні катаклізми!

Коли ж піднімем в небо ціни,

Настане рай по всій країні!

І я від тих солодких слів

Розвеселився й розімлів.

Та ось сусід мене побачив

І так усе те розтлумачив:

- Дурна у тебе голова –

То ж заспокійливі слова!

А ти на наслідки й причини

Поглянь тверезими очима:

Екс-президент купив хатину

(Не в нас, а у чужій країні!),

А той – відомий нам балбес –

Придбав учора “Мерседес”.

Ану скажи: чому швиденько

У США сховався Лазаренко?

А депутатська зарплатня?

А їхня пенсія сповна?

А різні ТОВ, всілякі трасти?

Їм ціни – тьфу!, бо можна красти!

Для цін таких висока вельми

У них спроможність купівельна!

Тож чути скрізь поміж людьми:

Хтось буде жить, але не ми!..

Давно сусід пішов. А я ще

Пеньком стояв і все гадав:

Так хто ж мені оте збрехав –

Чи мій сусід, чи телеящик?

Якщо між вами є хоробрі,

Скажіть: Хто бреше, люди добрі?!