По вулиці Слона водили.
— Учений Слон, — юрба гуділа.
— Ах, що за хобот!.. Вуха!.. Ноги!.
— І лоб Сократівський у нього.
— Який талант!..
— Яка фігура!..
Та Слон насуплено, похмуро
Повагом далі простував.
Аж Моська з підворітні: — Гав!
Слон задоволено сказав:
— Оце воно!.. Оце чудово!
Люблю, їй-бо, критичне слово.