Крокодил

У великій річці Ніл

Проживає крокодил.

Злий, лихий він, любий друже,

Тому з ним ніхто не дружить!

Він зробив собі рогатку,

Щоб стрілять по мавпенятках.

Вийшла кішка на доріжку –

Хвіст підставив їй під ніжку.

Смикнув зайчика за вухо,

Обізвав лінивця «сплюхом»…

Розболілись в нього зуби,

Бо нікого він не любить!

Крокодил реве і плаче –

Може, хтось йому пробачить?

У біді лишать не гоже!

Хто спасе? Хто допоможе?

Відвертаються звірята:

Щоб такому помагати!

Куличок, маленька птаха:

- Рот розкрий, - кричить, - зівако!

Лікувати буду зуби!

Не страшний ти, друже любий!

Крокодил роззявив пащу,

І летять далеко в хащу

Різні там якісь деталі:

Руль, сидіння і педалі,

Олівці, м’яч, рахівниця…

Навіть страшно подивиться!

- Закривай щільніше рота,

Моя скінчена робота!

Пам’ятай собі, невдахо,

Що сказала мудра птаха:

- Треба мирно в світі жити,

Берегти звірят, любити!

Будуть в річці, лісі, лузі,

В тебе вірні й щирі друзі!