Крокодил
У великій річці Ніл
Проживає крокодил.
Злий, лихий він, любий друже,
Тому з ним ніхто не дружить!
Він зробив собі рогатку,
Щоб стрілять по мавпенятках.
Вийшла кішка на доріжку –
Хвіст підставив їй під ніжку.
Смикнув зайчика за вухо,
Обізвав лінивця «сплюхом»…
Розболілись в нього зуби,
Бо нікого він не любить!
Крокодил реве і плаче –
Може, хтось йому пробачить?
У біді лишать не гоже!
Хто спасе? Хто допоможе?
Відвертаються звірята:
Щоб такому помагати!
Куличок, маленька птаха:
- Рот розкрий, - кричить, - зівако!
Лікувати буду зуби!
Не страшний ти, друже любий!
Крокодил роззявив пащу,
І летять далеко в хащу
Різні там якісь деталі:
Руль, сидіння і педалі,
Олівці, м’яч, рахівниця…
Навіть страшно подивиться!
- Закривай щільніше рота,
Моя скінчена робота!
Пам’ятай собі, невдахо,
Що сказала мудра птаха:
- Треба мирно в світі жити,
Берегти звірят, любити!
Будуть в річці, лісі, лузі,
В тебе вірні й щирі друзі!