Ой любив колись Микола
Горілоньку з перцем,
Що не рік — була у нього
Нова дама серця.
Вже давно минула юність,
Старість насідає,
Та Микола не здається —
Знову даму має.
Були колись у Миколи
Мадами патлаті.
Нині має він красуню
В білому халаті.
Від сивухи та кохання
Тепер в серце коле.
То й примчить вона «швидкою»,
Щоб зробить уколи.