Козацькі прізвиська

Щоб шинкарці не вести

Пухлого гросбуху

Перед тим, як піднести

В борг чарчину-другу,

Щоб гукнути за ріку

З берега чи з воза

Запорожцю-козаку,

Що над ним загроза,

Щоб покликати вночі

Вартового хвацько –

Надавали на Січі

Прізвиська козацькі.

Звісно, прізвиська були

І не милозвучні,

Та й донині дожили,

Бо на диво влучні:

Куций, Квач, Задерихвіст,

Хміль, Непийчорнило,

Кусайсало, Романіст,

Гичка і Дражнило,

Вернидуб, Ламайребро,

Дишло, Макогонич,

Богомаз, Тягнирядно,

Пужално й Погонич.

Але той, хто перейшов

В позалюдську фазу,

Злий від брів до підошов

За таку «образу»:

«Як посміли глузувать

З пана-напівбога?!»

Й ну ганьбити й роззувать

Козака старого...

Від апломбу сіру знать

Сміхом не врятуєш,

Тож, козаче, мусиш знать,

З ким в цю мить жартуєш!

Ти ж, отамане, міркуй,

Хто є хто - розжовуй,

Щоб на Січ не пхався хвіст

Бичий чи моржовий!