Тьох-тьох! Тьох-тьох! -
видзвонює в гаях.
Впізнаємо - це пісня солов'я.
Фіть-фіть! Фіть-фіть! -
о, це вже
шпак співа.
Уг-гу! Уг-гу! - басить сова.
Цвірінь! - хоч
і не бачимо співця,
Та вгадуємо в ньому горобця,
Тому що кожен цей співець,
Чи щиглик то, чи горобець,
Свій голос має,
свій, сказати б, спів!
Хай не у всіх такий,
як в солов'їв
(Не всім же солов'ями бути),
Але прислухайтесь:
зозулю саме чути -
Ку-ку! - і в тім "ку-ку"
щось є,
Оригінальне щось, своє.
_
Питаєте, до чого байка ця?
Читав я вірші одного "співця",
А в них же, що гріха таїть:
Тьох-тьох!.. Уг-гу!..
Цвірінь!.. Фіть-фіть!..