Свій голос

Тьох-тьох! Тьох-тьох! -

видзвонює в гаях.

Впізнаємо - це пісня солов'я.

Фіть-фіть! Фіть-фіть! -

о, це вже

шпак співа.

Уг-гу! Уг-гу! - басить сова.

Цвірінь! - хоч

і не бачимо співця,

Та вгадуємо в ньому горобця,

Тому що кожен цей співець,

Чи щиглик то, чи горобець,

Свій голос має,

свій, сказати б, спів!

Хай не у всіх такий,

як в солов'їв

(Не всім же солов'ями бути),

Але прислухайтесь:

зозулю саме чути -

Ку-ку! - і в тім "ку-ку"

щось є,

Оригінальне щось, своє.

_

Питаєте, до чого байка ця?

Читав я вірші одного "співця",

А в них же, що гріха таїть:

Тьох-тьох!.. Уг-гу!..

Цвірінь!.. Фіть-фіть!..