Доктор медичних наук Ігор Васильович Кочін повідав про таке. Після закінчення вузу його товариша й колегу (який пізніше став професором, доктором наук) послали на післядипломну практику до Казахстану. Він працював там дільничним лікарем у якомусь віддаленому аулі. Оскільки ж у казахських сім'ях традиційно багато дітей, то найчастіше молодому лікарю доводилося виконувати роль педіатра. Щоби поповнити свої знання в цій галузі, він поїхав до райцентру. У книгарні підійшов до відділу «Медична література» й запитує у дівчини-продавця:
— У вас є що-небудь по лікуванню дитячих хвороб?
— Звичайно, — з готовністю відповідає продавець і впевнено дістає з полички одну з тоненьких книжок. — Ось, будь-ласка, ця вам підійде?
Взявши книгу до рук, покупець здивовано перепитує:
— А більше нічого немає?
— На жаль, — розводить руками дівчина.
Уже вийшовши з магазину, медик розреготався. Для лікування дітей йому запропонували книжку В.І.Леніна «Детская болезнь левизны в коммунизме».