Сумує хата, сни свої ховає,
Підсліпувато задивляється в поля,
А десь вогні і повзають трамваї
З очима змій і вухами кроля,
Лариса КОВАЛЬ
Селянська хата сни свої ховає,
Їй бачиться від рим і дивних слів,
Що десь по місту повзають трамваї
З очима змій і вухами кролів.
Міській квартирі сниться хутір синій,
Вона в угіддях бачить по ночах
Кроля з трамвайним пристроєм на спині,
Змію з протитуманками в очах.
Яка потужність в поетичній бомбі.
Цю сугестивність неможливо знять!
Помешкання творців, неначе зомбі:
Про що в них пишуть - тим вони і снять!