Спогад (Михайло Буряк)

Полетіло серце у калачики,

У країну балок і отав,

Де тримав дитинство я за пальчики

І поеми цвіркунам читав.

Там було таке все неминуче...

І таке незаймане іще...

Чи коли до сонця ліз по кручі,

Чм блукав самотньо під дощем...

Саме там, де за вишневу гілочку,

Зачепились далі голубі,

Я знайшов свою маленьку зірочку

І поклав за пазуху собі...