Вiдгорiла любов... (Жанна Ралко)

Вiдгорiла любов,

залишився лиш попiл вiд неi,

а бентежна душа,

все шукае в минуле слiди,

хоч немає давно в нiй

святого вогню Прометея,

та забути не можу я,

щастям наповнених днiв.

Тихо скрапує дощ,

на зажурливу вроду природи,

i невидимий птах розколихуе спiв навеснi,

забуваю тебе, та кохання згасаючий подих,

огорта мене й досi, в нiчному,тривожному снi.