Він жив веселим і кмітливим,
Він був незмінний тамада,
Кохав дівчат, цікавивсь пивом,
Та раптом трапилась біда:
Водночас в нелегку годину
Він онімів, оглух, осліп...
Хто бачив ту сумну картину –
З жалю не віднаходив слів.
Не на Балканах, не в Багдаді,
А в мирний час, не на війні,
Отримав він суттєві вади
І коротає з ними дні:
Діляга взяв його шофером
І, інструктуючи, повчав,
Щоб він про шефові афери
Не чув, не бачив і мовчав!