Гірко скаржиться Параска:
- От нашестя, от біда!..
Жук той клятий колорадський
Вже картоплю доїда!
І скажи ж — така дрібнота,
Тля нещасна, та й усе,
А обсяде кущ картоплі
І гризе його, й гризе...
Не бере його й отрава!
І ніяких сто чортів!
Ми раніше зништожали
Тільки кузьку й ховрахів.
А тепер ще й ця проказа!
Хоч бери у руки дрюк!
Вийти б всім на його разом,
То жуку б тому - каюк!
Тілівізор маю дома.
Бачу: лаються дядьки,
Що ото один другому
Тичуть в морди кулаки.
Як же їх?.. Диви, забула...
Ну... що мелять:
- Ми народ
Нагодуєм! І обуєм!..
А воно ж — наоборот...
Що по різних їздять странах
В самольотах і в авто...
От забула ж — де та пам'ять?..
Ну, напомніть!.. Шо ото
Б'є себе у груди каждий!..
Фу!.. Згадала накінець
Як отих крикливих дражнять:
Депута-ати!.. Хай їм грець!
То й кажу вам, люди добрі:
От би стали ловко жить,
Шоб на наші всі городи
Депутатів запустить.
Шоб поменше засідали,
Не чесали язика,
То гуртом давно б здолали
Колорадського жука.