З дорожною, вже вицвілою сумкою,
Піду в степи, там де гірчить полин...
Там вкотре вже помре і знов народиться
Моє нетлінне, неповторне «я».
Михайло БУРЯК, альманах «Передзвін».
Я з вицвілою сумкою дорожньою
Ходжу в степи замріяно щодня,
Шукаю в полинах новонароджене
Маленьке «я» - пухнасте зайченя.
Знайду його, кладу до сумки лагідно,
Дам молока і повертаю в степ,
Спостерігаю, як зі мною в злагоді
Те «я» моє міцніє і росте.
Вже зайченятко в сумці не вміщається,
Купив я тару фірми «Адідас»,
Ледь піднімаю, можна і відчаятись,
Бо згодом «я» і рухатись не дасть!
Ще й на біду поспілкувалось з пресою,
Мовляв, нетлінне, неповторне «я»!
Вже має гріх з якоюсь поетесою,
Ногою в Спілці двері відчиня...
Жбурну хамла до лантуха порожнього
І в полини, хай галас не зчиня,
Собі ж знайду я знов новонароджене
Маленьке «я» - пухнасте зайченя!