Інтелігентний плач

Стіл, зіпсований чорнилом,

Прапор над вікном райради,

Славні трудові почини,

Ревні рейдові бригади.

Ще й на свято — вірш парадний,

Ти над ним колись заплачеш,

Як на дачі, у мансарді,

Наодинці законьячиш.

Марко ШЕВЕЛЬОВ, «Пам'ятай».

Червоний прапор над райрадою,

Славетні трудові почини!

Були звитяжні ми, пригадую,

А не пригадую причини.

Ми в рейдах ревною бригадою

Збирали компру на доярок,

Та ким цькувався - не пригадую,

Наш комсомольський пес-ліхтарик.

Його промінням, ніби віником,

Мели ми дачників-буржуїв,

Щоб власність ще якась не виникла,

Щоб селянин не скинув збруї!

Ми між працюючими класами

Вважались прошарком нещирим,

Зате ми дешево ковбасили

І обпивалися кефіром!

До лав, де розум з честю й совістю,

Було, не влізеш навіть з милом!

Який кураж навік зіпсовано,

А я ще й стіл залив чорнилом...

Хай маю дачу я з мансардою,

Й не самогоню, а коньячу –

Над віршем тих часів про партію,

Як над покійником, я плачу...