Стіл, зіпсований чорнилом,
Прапор над вікном райради,
Славні трудові почини,
Ревні рейдові бригади.
Ще й на свято — вірш парадний,
Ти над ним колись заплачеш,
Як на дачі, у мансарді,
Наодинці законьячиш.
Марко ШЕВЕЛЬОВ, «Пам'ятай».
Червоний прапор над райрадою,
Славетні трудові почини!
Були звитяжні ми, пригадую,
А не пригадую причини.
Ми в рейдах ревною бригадою
Збирали компру на доярок,
Та ким цькувався - не пригадую,
Наш комсомольський пес-ліхтарик.
Його промінням, ніби віником,
Мели ми дачників-буржуїв,
Щоб власність ще якась не виникла,
Щоб селянин не скинув збруї!
Ми між працюючими класами
Вважались прошарком нещирим,
Зате ми дешево ковбасили
І обпивалися кефіром!
До лав, де розум з честю й совістю,
Було, не влізеш навіть з милом!
Який кураж навік зіпсовано,
А я ще й стіл залив чорнилом...
Хай маю дачу я з мансардою,
Й не самогоню, а коньячу –
Над віршем тих часів про партію,
Як над покійником, я плачу...