18 травня народився Сергій Петрович Плачинда
Відомий український прозаїк, публіцист, критик, літературознавець Сергій Петрович Плачинда (літературний псевдонім Сергій Кожухар) народився 18 червня 1928 р. на Кіровоградщині (хутір Шевченко) в родині селянина. Дитячі та підліткові роки Сергія випали на час голодомору та нацистської окупації. Навчаючись у середній школі, працював токарем у механічних майстернях радгоспу, був співробітником Кіровоградської районної газети.
Перші публікації Сергія Плачинди в республіканських виданнях з'явилися ще в 1947 році.
З 1948 р. Сергій Петрович співпрацював у республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання.
В 1953 р. Сергій Плачинда закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а потім аспірантуру при Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР, де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського» (1957), «Майстерність Ю. Яновського» (1969). С. Плачинда був першим публікатором доти невідомих «Щоденників» Олександра Довженка та укладачем альманаху «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури».
В 1959 році вийшли у світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». С. П. Плачинді також належить нарис «Брати Місяця» (1959) про геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.
У 1960 році Сергій Плачинда став членом Спілки письменників України.
1968 р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина». В цьому творі письменником художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Феофана Прокоповича. Згодом книга була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».
С. П. Плачинда брав активну участь у діяльності Народного Руху України, в кінці 1980-х опублікував в газеті «Вечірній Київ» та інших виданнях серію статей проти русифікації України. Сергій Плачинда – засновник і перший голова Української селянської демократичної партії. Лиха доля оминула Сергія Плачинду і в 1985 році, коли всевладний КДБ влаштував вибух на його дачі в Академсадах у Броварському районі ‒ він залишився живий, хоча після того почалися проблеми з зором.
С. Плачинда автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широкополі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981); нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); казки для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967); історичних повістей «Київські фрески» (1982), «Козаки в Дюнкерку» (2003), «Козак-душа правдивая» (2004); повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шугаї» (1986) і біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1986), «Балада про степовика» (1987).
Сергій Петрович Плачинда ‒ лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця за нарис «Господар на пташиних правах» (2001).
Письменник працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». В останні роки життя працював старшим науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. Досліджував праісторію та найдавнішу міфологію України.
Сергій Плачинда – автор і укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993), монографічно-пошукових книг «Міфи і легенди Давньої України» (2006), «Лебедія. Як і коли виникла Україна»(2005), «Як українські міфи по світу розійшлися»(2009) (згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX-XV тис. до н. е.)).
У 2008 році Сергій Плачинда став Кавалером ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
За кілька років до смерті Сергій Петрович оселився з дружиною на Черкащині, в селі із соковитою назвою Кантакузівка. Там він і знайшов свій останній спочинок. Помер 7 вересня в 2013 році.
17 жовтня 2019 року в Києві на будинку по вул. Олеся Гончара, 52, де жив С. П. Плачинда, відкрито меморіальну дошку.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел