Список священиків, які були вбиті, закатовані або померли з голоду в сибірських таборах – Продовження 15 (автор: Козак Михайло)

Дата публікації допису: Dec 03, 2012 8:42:12 PM

Книга «Пом’яни, Господи, душі слуг Твоїх» – Львів: Свічадо, 2002. – 280 стор.

(Продовження – 15)

Додатковий список священиків, репресованих і закатованих у східній частині Перемиської єпархії в 1940-х роках

Збираючи матеріали про переслідування священиків, автор натрапив на факти злочинних дій польського збройного підпілля, а то й звичайних бандитських польських «боївок» на території східньої частини Перемиської єпархії. І хоч ця територія не є об'єктом наших досліджень, жорстокість і зухвалість методів, з якими діяли серед українського населення на його ж землі, не мали меж і становлять типовий приклад. Тому автор дозволив собі навести деякі факти й поставити запитання: хто? кого? і де? вбивав.

Жорстокість злочину, доконаного супроти о. М. Мацюка, о. В. Ридоша та богослова П. Саноцького досить досліджено й удокументовано, не вимагає додаткових пояснень і є доказом цього (див. біографії).

Необхідно також зауважити, що з українського боку не було жодної відплатної акції на бандитське село Закостілля Мостиського району, це був час війни, до Закостілля зближався фронт.

Сьогодні можна й треба виявити винних у цьому злочині та назвати їхні імена так, як це роблять інші народи. 50 років мовчання вимагає того, щоб повернути пам'ять про тих мучеників, які віддали своє життя за Українську Греко-Католицьку Церкву.

1. о. Мацюк Микола 1908-1944 – закатований.

2. о. Ридош Володимир 1915-1944 – закатований.

3. богослов Саноцький Петро 1904-1944 – закатований.

4. о. Сивак Григорій 1902-1944 – закатований.

5. о. Зрада Теодор 1890-1941 – закатований.

6. о. Гавришкевич Ілля 1882-? – закатований.

7. о. Мриглод Петро 1897-1948 – закатований.

8. о. Війтович Яків 1884-1960 – репресований

Отець Мацюк Микола

парох с. Волостків, Судововишнянський деканат

Народився 10. 1908 р., рукоположений 1934 р., безженний.

1934-1936 – сотрудник с. Орове, Бориславський деканат.

1936-1937 – адміністратор с. Ляшки Гостинцеві, Мостиський деканат.

1937-(1939) – адміністратор с. Стоянці, Судововишнянський деканат,

– парох с. Міротин, Лежайський деканат,

– 1944 – парох с. Волостків, Судововишнянський деканат.

Замордований поляками 28 липня 1944 року в с. Закостілля (Закосьцєлє) разом з о. Володимиром Ридошем – сотруднтком с. Вовчищовичі, і д-ром Петром Саноцьким – богословом зі с. Тартаків на Сокальщині.

Обставини смерті священиків: трагічного дня 28 липня 1944 року о. М. Мацюк разом з о. В. Ридошем і богословом Петром Саноцьким, д-ром теології, філософії і церковного права, відвідали о. Володимира Конюшка у Твіржі (Цвіржа). По дорозі назад, до Волосткова, біля с. Стоянці їх схопила банда польської боївки зі с. Закостілля. Бандити завернули священиків до Твіржі, завели в порожню лікарняну пральню, яку залишило німецьке військо, і там їх жорстоко мучили. Бандою керував поляк Фусик з Твіржі. Через деякий час священиків, ще напівживих, пов'язали колючим дротом, покидали на віз і повезли до Закостілля. Там у підвалі замучили їх на смерть, тоді вивезли на пасовище, що під селом, кинули в рів біля дороги й закрили землею. Там вони пролежали 50 років.

Влітку 1994 року сестра о. М. Мацюка Анастазія разом з мешканцями Волосткова перепоховали священиків. Домовину з останками о. М. Мацюка сестра Анастазія перевезла й похоронила в селі Зубкові коло Сокаля, а домовину з останками о. В. Ридоша його сестра Степанія перевезла до Добромиля й там похоронила.

Отець Ридош Володимир

сотрудник с. Вовчищовичі, Судововишенський деканат

Народився 1915р. /?/, рукоположений 1941р., безженний.

1941-1944 – сотрудник с. Вовчищовичі, Судововишенський деканат.

Замордований 28 липня 1944 року в селі Закостілля (Закосьцєлє) разом з о. Миколою Мацюком, парохом с. Волостків, і д-ром Петром Саноцьким з с. Тартаків на Сокальщині.

Обставини вбивства священиків: трагічного дня 28 липня 1944 року о. В. Ридош, о. М. Мацюк і д-р П. Саноцький відвідали о. Володимира Конюшка в селі Твіржа. Прийшли скласти побажання о. Володимирові з нагоди його іменин. Дорогою назад до Волосткова, недалеко села Стоянці, їх схопила польська банда з села Закостілля. Бандити завернули священиків до Твіржі, завели в порожню лікарняну пральню, залишену німецьким військом, і там їх катували. Бандою керував поляк Фусик з Твіржі. Через деякий час священиків, ще напівживих, пов'язали колючим дротом, покидали на віз і повезли до Закостілля. Там замучили їх на смерть, тоді вивезли на пасовище, кинули до рову біля дороги і закрили землею. Там вони пролежали 50 років.

Влітку 1994 року сестра о. М. Мацюка Анастазія за допомогою Петрунелі Бундзило з Твіржі, розшукали місце захоронення священиків. Пошуком і розкопом зайнявся Мирослав Клюфас, вчитель Золосткова. Похорон священиків відбувся в церкві у Волосткові. Домовину з останками о. В. Ридоша його рідна сестра Степанія перевезла до Добромиля на Самбірщину і там похоронила.

Богослов Петро Саноцький

доктор теології, філософії і церковного права

Народився 1904 р. в с. Тартаків на Сокальщині.

Замордований польською бандою 28 липня 1944 р. в селі Закостілля (Закосьцєлє) разом з о. Миколою Мацюком, пар. Волосткова, і о. Володимиром Ридошем, сотрудником Вовчищович.

Обставини вбивства богослова д-ра Петра Саноцького: того трагічного дня д-р П. Саноцький відвідав знайомого йому о. М. Мацюка у Волосткові. Вони родом із сусідніх сіл Сокальщини. До них приєднався о. В. Ридош з Вовчищович, і вони разом вирішили відвідати о. Володимира Конюшка. По дорозі назад, до Волосткова, їх схопила польська банда з села Закостілля, завернула до Твіржі й там їх жорстоко катувала. Відтак захоплених повезли в Закостілля, де замучили на смерть, покидали в рів на пасовищі й закрили землею. Там замордовані пролежали 50 років, і щойно влітку 1994 року їх розшукано.

Похоронну відправу відслужено в церкві у Волосткові, але хоронено тільки двох священиків. У похованні брали участь сестри о. М. Мацюка Анастазія та о. В. Ридоша Степанія. Що сталося з останками д-ра П. Саноцького, з'ясувалося трохи пізніше. Знайдено кістки третьої особи бандитського нападу, але тільки з нижньою частиною черепа. Тоді якась жінка пригадала собі, як один хлопець, поляк, розповідав, що на місці захоронення священиків він вирив золотий зуб. Можливо, з верхньої частини черепа третьої жертви, яку десь викинув.

Д-р П. Саноцький був сиротою й жив самотньо. Його добре знали й шанували односельці з Тартакова. Був прекрасною людиною, справжнім українським патріотом. Там, у Тартакові, селяни вже пізніше перепоховали його останки. Поминальну Літургію служили в місцевій церкві три священики в присутності депутата Верховної Ради України Ярослава Кендзьора.

Отець Сивак Григорій

парох с. Букова, Старосільський деканат

Народився 1902 р., рукоположений 1926 р., інстальований 1932 р., жонатий.

1926-1932 – сотрудник. м. Ярослав, Ярославський деканат.

1932-1936 – адміністратор с. Загочев'є, Балигородський деканат.

1936-1937 – адміністратор с. Кальниця, Балигородський деканат.

1937-1944 – парох с. Букова, Старосільський деканат.

Замордований польською бандою в 1944 році. Про обставини смерті о. Гр. Сивака згадує Емілія Шпак-Прибитківська в: М. Семчишин. Ярославщина.., с. 144-145: «Свій спомин закінчую сумною згадкою про приятеля нашої родини о. Григорія Сивака, якого у 1944 році замордовано польською бандою у Буковій, пов. Старий Самбір».

Отець Зрада Теодор

завідатель с. Добросин, Жовківський деканат

Народився 1890 р., рукоположений 1916 р., інстальований 1932 р., жонатий.

1916-(1918) – адміністратор с. Селиська,Динівський деканат.

(1918)-1921 – ?

1921-1932 – парох с. Щирець, Немирівський деканат.

1932-(1939) – пар. с. Яжів Новий, Яворівський деканат.

(1939)-1940 – завідатель с. Журавці, Угнівський деканат.

1940-1941 – завідатель с. Добросин, Жовківський деканат.

о. Т. Зрада походив з Вербиці Равського повіту. З першим приходом більшовиків деякий час був на парафії с. Журавці, що недалеко від Вербиці. Можливо, прибув до Журавиць з думкою, щоб переховатися перед большевицькими репресіями, та з надією, що Журавці увійдуть до німецької окупаційної території. Та так не сталося, бо німецько-большевицький кордон встановлено на захід поза Журавцями. Репресії проти Церкви та священиків не припинилися, о. Теодор знову поміняв місце проживання. Переїхав з родиною до с. Добросин, що на Жовківщині. Там переховувався, та все таки 25. 06. 1941 р. був убитий агентом НКВД на обійсті приходства, свідком трагедії була його дружина.

Отець Гавришкевич Ілля

парох с. Дмитровичі, Радимнянський деканат

Народився 1882 р., рукоположений 1907 р., інстальований 1913 р., жонатий.

1907-1909 – сотрудник с. Вадява, Радимнянський деканат.

1909-1910 – сотрудник с. Угерці Незабитовські, Руденький деканат.

1910-1911 – сотрудник с. Макова, Добромильський деканат.

1911-1912 – адміністратор с. Макова, Добромильський деканат.

1912-1913 – сотрудник с. Військо, Добромильський деканат.

1916-(1939) – парох с. Хишевичі, Рудецький деканат.

(1939)-1946 – парох с. Дмитровичі, Радимнянський деканат.

Депортований польським військом у 1946 році до УРСР. Там заарештований і засланий до Сибіру, де й загинув. Докладніші обставини арешту, ув'язнення та смерті не досліджені.

Отець Мриглод Петро

парох с. Красне, Височанський деканат

Народився 1897 р., рукоположений 1925 р., інстальований 1933 р., жонатий.

1925-1926 – сотрудник с. Явірки, Мушинський деканат.

1926-1928 – адміністратор. с. Вислік Нижний, Буківський деканат.

1928-1938 – парох с. Мшанець, Жукотинський деканат.

1933-(1939) – парох с. Красне, Височанський деканат.

Арештований та ув'язнений спецслужбами НКВД за відмову перейти на православ'я. Помер у тюрмі в 1948 році.

Обставини ув'язнення й смерті о. Петра Мриглода не досліджені.

Отець Війтович Яків

парох с. Дмитровичі, Судововишнянський деканат

Народився 1884 р., рукоположений 1911р., інстальований 1926р., жонатий.

1911-1912 – сотрудник с.Хлівчани,Угнівський деканат.

1912-1918 – адміністратор с. Чорноріки, Короснянський деканат.

1914- – в'язень Талергофу.

1918-1919 – адміністратор с. Стефкова, Устрицький деканат.

1920-1926 – парох с. Боднарка, Горлицький деканат.

1926-(1939) – парох с. Дмитровичі, Судововишнянський деканат.

(1939)- – ?

Заарештований НКВД, засуджений і засланий до Сибіру. На засланні перебував довгі роки, згодом повернувся в Україну. о. Я. Війтович помер у 1960 році.

Докладніші обставини арешту й заслання, а також душпастирської праці на волі не досліджені.