Наші герої – Дмитро Карванський «Орський» (автор: Стех Ярослав)

Дата публікації допису: Dec 03, 2012 8:28:30 PM

Вісник Любачівщини №16, Львів – 2008. – 98 стор.

Дмитро Карванський народився 21 жовтня 1913 р. в Станиславщику біля Перемишля, в родині Івана та Анни. Початкову освіту здобув у рідному селі, а відтак вчився в українській гімназії в Перемишлі, яку успішно закінчив у 1934 р. Нелегке життя було у юнака, маючи заледве два рочки, помер його тато і треба було покладатися лише на власні сили. Мама бачила нахил до науки сина, намагалася його переконати, щоб він вчився на священика. Але він горнувся до громадської та культурно-освітньої праці. Активно працює в молодіжній організації, а згодом у «Просвіті», в селах Перемищини закладає гуртки «Сільського господаря», співпрацює з українським кооперативним рухом і тим заробляє гроші на навчання. Працюючи на громадській ниві, Дмитро неодноразово зустрічався із дискримінаційною політикою, яку здійснювала польська окупаційна влада на Перемищині, тому вступив до лав ОУН.

Хоч економічні можливості в нього були складними, він вирішує піти на студії до Познані на економічний факультет і в науці здобуває прекрасні успіхи, пише магістерську працю на тему «Льон і коноплі», але не захистив її, бо настала війна.

У перших роках окупації працює на різних становищах в Перемишлі, а після розколу в ОУН в 1940 р. Дмитро Карванський став на бік полковника А. Мельника і був на Перемищині одним із активних діячів цієї гілки. Від заснування Українського Центрального Комітету в Кракові, очолюваного В. Кубійовичем, брав участь у його роботі, а згодом приєднався до створення Української Дивізії «Галичина». Проводив серед українців роз'яснювальну працю. В результаті з теренів Перемищини, Ярославщини і Любачівщини зголосилися до дивізії численні колишні вояки різних формацій і навіть шкільна молодь. Дивізію трактовано як військову організацію, в якій українці повинні здобути військовий вишкіл і зброю, з допомогою якої боротися за свою незалежну державу.

До лав Дивізії у травні 1943 р. вступив Дмитро Карванський, який уже влітку 1944 р., із званням поручика, перейшов у підпілля УПА. Перебуваючи в УПА, Дмитро послуговувався псевдонімом «Орський» і «Кер». Спочатку виконував обов'язки в Надрайоні ОУН «Холодний Яр», а згодом як перший чотовий у сотні «Громенка». Чотовий «Орський» відзначався добрим організаційно-військовим хистом і здобув собі заслужену шану. Після важкого поранення командира, сотенний зайняв місце «Громенка». У жовтні 1945 р. сотня «Орського» провела декілька вдалих боїв у селах Сільча, Залісся і Вапільцях, які принесли славу хороброму командиру.

У підпіллю «Орський» познайомився з Анною Телятинською і безмежно закохався. Анна народилася 1 січня 1924 р. в Буховичах у Мостиському повіті. У батьків Марії та Миколи було четверо дітей три сини – Іван, Микола і Павло та Анна. Вони вирішили повінчатися. Анна пройшла декілька ідеологічних і санітарних вишколів. На Перемищині виконувала обов'язки в Українському Червоному Хресті, а згодом діє у ІІ Районі Надрайону «Холодний Яр» та при сотнях «Бурлаки» і «Громенка». Свої функції виконує бездоганно.

Не довго довелося молодятам тішитися подружнім життям. На Святвечір, в січневий морозний день 1946 р., в Бірчі у бою загинув сотенний «Орський», командир і добрий його товариш «Коник» та понад 20 наших повстанців. Про цей бій у живих і народжених живе і житиме невмируща пам'ять про неперевершену стійкість українських партизан, про їхню мужність, за неоціненний вклад у загальну перемогу над ворогом і оборону рідного народу.