До питання голоду в 1946-47 роках
Дата публікації допису: Jun 03, 2013 6:18:58 PM
Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.
Книга ІІ. Документ № 80
Воля народам! З хати до хати, з рук до рук!
Воля людині! За Українську Самостійну
Соборну Державу!
Українці західних областей!
До нас багатотисячними валками приїжджають за хлібом наші брати із східних областей. Сюди їх жене голод!
Голод у східних областях виник у наслідок бандитського грабежу зерна з України большевицькими експлуататорами в попередньому році. Цей грабіж не припиняється і сьогодні, не зважаючи на загальний неврожай в східних областях внаслідок посухи, яка цього літа охопила ці землі. В час, коли на цілих ланах стирчать лише ріденькі недорідні колосочки пшениці, жита, – большевицькі визискувачі змушують колгоспи в першу чергу виконати «свою першу заповідь – здати хліб державі», ні трохи не зменшуючи раніше встановлених розмірів хлібопоставок. Большевицькі грабіжники забирають увесь хліб, зовсім не турбуючись тим, чи колгоспники матимуть що їсти. Большевицькі прокурори карають багаторічним ув'язненням всіх тих, хто відважиться зірвати колосок збіжжя з колгоспного лану. Українське селянство стоїть перед новими 1932-33 рр., в яких на Україні з голоду згинуло 5 мільйонів чоловік.
Українці західних областей!
Оце вдруге за 28 років большевицького господарювання в Україні, український народ стоїть перед маревом голодної смерті. В час першого голоду на Україні 1932- 1933 рр. ми були відтяті від східних областей польсько-большевицьким кордоном на Збручі. Ми й тоді старалися нашим братам допомогти харчовими збірками, висланими через Міжнародній Червоний Хрест. Але ж большевицькі варвари навіть не допускали цих посилок до СРСР.
Сьогодні не існує збручанський кордон. Наші брати, рятуючись від голодної смерті, ідуть до нас за хлібом. Нашим святим національним обов'язком є – допомогти нашим братам в нещастю, допомогти останнім шматком хліба, який ми ще маємо.
Нашим національним обов'язком є зустріти своїх братів щирим, одвертим серцем, сердечним словом, братерською порадою в тому, як за нашим прикладом вони повинні боротися перед большевицьким визиском, поневоленням, як бити московсько-большевицьких окупантів та їх агентів. Нашим національним обов'язком є використати широко зустріч з братами-наддніпрянцями для того, щоб вказати їм, що єдиний вихід з нашого трагічного становища поневоленого, колоніального народу – це революційна боротьба усього українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Тільки в Українській Самостійній Державі український народ не буде помирати з голоду, не буде боятися голодної смерті, а буде вільно, згідно лише зо своїми власними інтересами, розпоряджатися з незчисленними багатствами української землі, продуктами своєї праці.
Ми мусимо пояснити нашим братам, що те, що ми сьогодні ще маємо шматок хліба, що ми ще не голодуємо так як вони, є наслідком успішної нашої народної революційно-визвольної боротьби – боротьби ОУН, УПА. Ми повинні розповісти все, що знаємо про боротьбу ОУН і УПА.
Українські чоловіки і жінки!
Хай ніхто з нас не посміє відмовити в допомозі хлібом нашим з-над Дніпра. Не сміємо дивитися на те, що ми сьогодні вже ограблені, що завтра може і ми підемо з торбами! В даному становищі мусимо ділитися з нещасними останнім шматком хліба!
Запрошуйте своїх братів до своїх хат. Гостім їх, «чим хата багата». Покажім їм справжні братські співчуття. Широко інформуймо їх про боротьбу ОУН і УПА.
Українські жінки! Покажіть свою гостинність, своє співчутливе серце приїжджим з-над Дніпра. Обдаруймо їх чим можемо. Пам'ятайте, що вдома на тих жінок і чоловіків, з якими ми будемо говорити, чекають голодні їх діти. Подбаймо, щоб ці мами і батьки мали що привезти своїм голодним дітям.
Українські юнаки і дівчата! Запрошуйте до себе наших ровесників зі східних областей. Допомагайте їм матеріально. Розповідайте їм про все, що знаємо про УПА. Давайте їм наші революційні листівки, заклики, газети. Встановлюймо з ними переписку.
Українці західних областей!
Наша зустріч з голодуючими братами з-над Дніпра – ще одна перевірка нашої національної свідомості і політичної зрілості. Збережім щодо цього добру славу про себе. Докажім на ділі, що ми соборники.
Все і всі на допомогу голодуючим братам зі Східних областей!
Смерть поневолювачам, визискувачам України – Сталіну і його кліці!
Хай живе вільний і заможний український народ в Українській Самостійній Соборній Державі!
Хай живе національно-визвольна революційна боротьба усього українського народу!
Організація Українських Націоналістів
Серпень, 1946 р.
Архів науково-дослідного центру історії національно-визвольних змагань України.