Embedded Files
Дата публікації допису: Dec 22, 2012 4:3:42 PM
Книга пам’яті. м. Львів, 1994. – стор. 75.
Холмський Собор
Найсвятішою та найголовнішою ознакою кожного українського міста та села є його святиня. З болем у серці можна спостерігати на древній Данилів собор у столиці Холмі. Поляки старались усіма засобами позбавити його первозданного вигляду, з цією метою його перероблювано кілька разів на римо-католицький костел.
А у невеликому путівнику, випущеному нинішніми власниками, з цинізмом стверджується історична брехня, що буцімто будівництво храму було започатковане у 15 ст. що зменшує на третину вік будівлі. Боляче констатувати, що римо-католицькі власники собору не спромоглися згадати, хоч би для годиться, справжнього фундатора – легендарного князя Данила Галицького. Під церквою поховані князь Данило, його сини і онуки, разом з греко-католицькими єпископами. Поховання у страшенно занедбаному стані зберігаються у вологих підвалах собору.
Слава Богові, що незайманим лишився образ Холмської Богоматері, який зберігається у вівтарі собору, на замковій горі, на місці де вперше збудував церкву князь Володимир Великий після приєднання Червенських городів. Тоді до церкви привезли ікону Божої Матері, яку княгиня Анна привезла з Константинополя. В 1235 році князь Данило Галицький збудував на тому місці церкву. Татари два рази не могли здобути Холма і ікона стала чудотворною. Після Берестецької унії цілим комплексом кафедральним завідували оо. Василіяни.
У 1596 р. на соборі в Бересті холмський єпископ Збіруйський прийняв унію з Римом. Від того часу холмський собор був до 1875 р. греко-католицьким.
Під час перебудови від 1596-1875 рр. собор прийняв вигляд тільки західний.
Про старину холмського катедрального собору свідчать і його стіни, про які ще в 17 ст. холмський єпископ Яків Суша писав, що вони мов вилиті з олева. Коли ж після 1875 р. виконувалась внутрішня і зовнішня перебудова собору, – то його стіни обложено одним шаром цегли тому, що тинкування не приставало до них з причини на їхню надзвичайну старовину.
У 1802 р. пожар знищив собор, який відбудовано щойно у 1827 р. В 1874 р. розпочався капітальний ремонт собору, а в 1878 р. в ньому вже відправлялася богослужба. Унія 1596 р. не змінила ні східного церковного обряду, ні українського національного обличчя холмської єпархії. Проте українське населення Холмщини не відразу приймало унію, а на основі Зборівського договору 1649 р. між Польщею й Козацькою державою Богдана Хмельницького, холмська катедра була навіть на короткий час (1649-1652) повернена православним.
На сьогодні все, що було руське знищено, знято також бані, залишилась тільки ікона Богоматері у вівтарі. У своїй столиці Холмі Данило збудував церкви: Івана Злотоустого, Св, Трійці, Св. Косми і Дем'яна, Пресвятої Богородиці, а також переніс єпископство з Угровська до Холма.
Довідка про нищення церков
Суцільним геноцидом позначена окупація українських земель Польщею. Уряд Польщі і польська громадськість розпочали супроти нашого народу винищувальну політику. З тією метою всі польські уряди насаджували на наших землях колоністів, нищили українське шкільництво, постановили поза законом українську інтелігенцію. В кінці вони застосували, характерні для середньовіччя, методи переслідування віри предків нашого народу. Польська політика проти православної церкви була направлена на відбирання, нищення, перебудову та пересвячування церков на римо-католицькі костели, що є доказ цьому.
Роблено це методом насильства: церковне майно нищено і ламано, з предметами православної служби поводились по святотатськи: на образах святих виколювали очі, відрубували ноги святим апостолам і самому Ісусові Христові зі словами «А тепер, скачи в Росію».
З ікони Матері Божої зроблено стіл для обіду. Святі чаші забирано для приватного вжитку, церковними ризами вистелювано сіни і підлоги в помешканнях, шито з них щоденну одежу. З цвинтарів, при забраних церквах, викидано покійників (у селах: Посадів, Ольша, Дуб, Спас, Новий Двір, Бусно, Пнівно, Вистичі, Тишівці, Переспа, Монятичі). Динамітом висаджувано в повітря церкви: 6 випадків на Віленьщині. Роблено це в день найбільших релігійних свят, як то було в Холмі, де у Велику Суботу 1921 року висаджено в повітря церкву Св. Кирила і Мефодія – слов'янських апостолів. Неможливо, перелічити усі кривди та наругу польських великих «Християн» над нашою духовністю. Усе це робилось не в джунглях Африки, а в центрі Європи. При повній мовчазній згоді Папи Пія одинадцятого Архіллє Ратті (1857 року народження, час його правління – 1922- 1939). На його Апостольській совісті нищення Християнства на Західній Україні. Не можу не згадати усю культурну Європу, яка мовчки спостерігала це варварство «великих польських християн», і цим самим підштовхувала їх до ганебних дій супроти христової віри. Мусить наступити ця година, коли польські злочинці стоятимуть біля ганебного стовпа світової історії.
Це робили польсько-католицькі лицеміри, які й надалі вважають себе найбільш віруючими «християнами» на світі. Розвалені, спалені, потрощені православні святині на Холмщині, незаперечні докази цьому.
Бог їм воздасть за їхні діла...
У роках тих тридцять восьмих (автор: Процюк Віталій)
У рокад тих тридцять восьмих
Ляхи шаленіли
Церкви наші та «Просвіти»
Усюди валили.
І наруга покотилась
Холмськими полями,
Що ж святиня завинила
Ляхи перед вами?
Наша церква мов писанка,
Стоїть величаво
Та приносить Господеві
Одну лишень славу!
І єдиная Христова
Віра у нас з вами,
Що ж та віра завинила
Ляхи перед вами?
Що ж вселилось в душі ваші
Мабуть чорт з ганьбою,
Що руйнуєте святині
Підряд, одну за одною.
І апостолам святим,
Ноги ви рубали,
Ісусові Христові
Очі вибирали.
Ми не будем вас судити,
Бог за нас це зробить,
Йому видно наші кривди
Він вас нагородить.
Ми повинні завжди
Про це пам'ятати
Дітям та онукам,
Кривди розказати.
27 квітня м. Львів, 1994.
Деякі подробиці руйнування церков на Холмщині
Безконечна низка принижень, повсякденних зневага палила соромом і гнівом серце кожного холмщака. Страшна диявольська боротьба цілої польської держави проти малої горстки холмщаків-українців в 1938-1939 рр. Почалося з наступу у польській пресі на православ'я, на чолі з краківською газетою «Ілюстровани Куриєр Цодзєнни». Православні, ці негідники, ці гайдамаки, твердила польська преса, українізують Холмщину. Чим швидше їх треба перевести на католицтво, тоді все буде добре. Підняли голову польська адміністрація і громадянство. На поліцейські постерунки викликали свідомих громадян, били, казали їм переходити на католицтво, або виїжджати з Холмщини. Польські місцеві шовіністи організовували товариства «Опекі кресув всходніх» і допомагали поліції нищити українців. На зібраннях місцевих поляків приймали такі ухвали:
1. Наука релігії в школах для дєці православних повінна биць в єнзику польскім.
2. Набоженства в церквях повінно отправяць сєн рувнєж в єнзику польскім.
3. Звлаща дотичи до єнзика казань.
4. Сьвєнта у православних повінни одбиваць сєн ведлуг новего стилю і т. д.
У польській холмській газеті «Кроніка Надбужаньска» від 10. 04. 1938 р. у передовій статті читаємо: «Домагами сєн православних на теренє нашего повяту, польскіх казань в церквях православних... Жондами зліквідовання церкві замкнєнтих, ктуре своїм істнєнєм буджом добре стосункі людносьці жимо-кат. і людносьці православнєй...» До священиків приходила поліція й погрожувала карами, якщо посміють проповідувати по-українському й відправлятимуть служби Божі за старим стилем.
Одночасно стали опечатувати так звані «доми молитви» це хати, що їх православні побудували не отримавши дозволу на відкриття замкнених церков польською владою.
У самому Білгорайському повіті тоді запечатано «доми молитви» у сс. Біщі, Липинах, Княжполі, Хмільку, Замку і ін. Це сталося у Великий піст. На молитву православні збиралися на снігу біля запечатаних домів, благали владу дозволити молитися у приміщеннях, але у відповідь чули лише насмішки... Полонізація богослужень продовжувалась увесь 1938 й 1939 рр. В тому числі духовенство стрималось зовсім проповідувати. Коли представники духовенства пояснювали грубешівському старості С. Маркові, що проповідь польською мовою відстрашує людей від церкви, то староста відповів: «а то значи же їм не тшеба церкві».
Священику с. Матче Грубешівського повіту, віце-староста загрозив виселенням з Польщі.
Священика с. Ходиванці Томашівського повіту засудили за відправлення богослужень на три місяці арешту й грошову кару.
Десять жінок з с. Хмілька перебували кілька місяців у в'язниці в м. Білгораді за спростив владі під час опечатування «дому молитви» у Хмільку.
На з'їзді у Лашеві резервістів ксьондз у костелі кричав «преч православє»! «Не спшедаваць млека жидом і православним, а кто спшеда, бендзє видальони з косьцьола».
У с. Віткові при розпродажі маєтку Руліковського православним відмовили «бендзєш католікем втеди можеш купіць земє».
Православних дітей насильно примушували залишатись на лекції католицької релігії, водили їх до костелу, змушували хреститись по католицьки.
Казали православним святити паски в костелі, забороняли приїжджати в село православним священикам, погрожуючи їм побиттями. Вслід за тим почались масові виселення свідомих священиків з Холмщини.
У червні 1938 року почалося масове руйнування церков. Деякі випадки руйнування церков. В селі Голешеві Володавського повіту 13 липня 1938 р. о 7 год. ранку приїхали на підводах пожежники і поліція з трьох постерунків з псами. Люди, що вже виходили у поле, кинули жнива й збіглися до церкви, але поліцаї почали їх бити й цькувати псами, Відігнавши людей, негідники увійшли до церкви в шапках і псами. Матеріал, що лишився після зруйнованої церкви, відпродано місцевим полякам за 180 злотих, за ці гроші негідники довго пиячили. Голишевська церква, дзвіниця існували 400 років. Перебула війни: польські, російські, шведську, французьку й світову. Її пощадили шведи, німці, а зруйнували «великі польські християни».
До с. Ігнина Володавського повіту 8 липня 1938 р. приїхало багато поліцаїв, робітників поляків і біля 30 пожежників під проводом референта «беспєченства» Крогульца, війта гміни і коменданта поліції. По нелюдському розігнали зібраних православних, почали валити церкву. Збещестили святощі, поламавши престіл, знищили іконостас й образи.
У м. Константанові Більського повіту на кладовищі знаходилася каплиця, що її зруйнували 13 липня. Місцева влада спочатку запропонувала це зробити жидівській пожежній команді, але навіть жиди відмовилися. Тоді на каплицю накинулись поляки, завзято ламали та рубали Божий дім. Лишилися сліди від сокири на образі Христа Спасителя з іконостасу.
Одна з найстаріших церков на Холмщині була церква в с. Розтоці повіт Холм, яка вже існувала в 16 ст. Вона стояла непорушно до початку нової польської держави. Церкву замкнено, ключі забрала поліція, дозволивши православним молитися тричі на рік. У 1936 р. православні добились дозволу відремонтувати цю святиню, коштувало це понад 3000 злотих. Цю, свіжо відремонтовану церкву брутально знищено 8 липня 1938 р. Прохання до влади, підтверджене сотнями підписів, зустрілось з глумлінням.
У с. Голубі, як і в інших селах Грубешівського повіту, святиню повалили, щоб побільшити наругу, робили це в день Вознесення Господнього.
У тому часі за кордоном вийшло кілька брошур і книжок де висвітлено дійсний перебіг подій під час руйнування церков (найбільша з них, українська публікація французькою мовою у Бельгії). Окрім того, кілька разів виступали в обороні церкви в законодавчих палатах українські представники. Згадати належить виступи послів д-ра С. Барана, о. проф. М. Волкова, сенатора О. Луцького й ін. Про ці події багато писала українська львівська преса, газети: «Діло», «Новий Час» і ін. Але польська влада забороняла писати будь-що про події на Холмщині.
Матеріали використані: «Минуле й сучасне» Б. Жуків. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. «Українське Видавництво» Краків, 1940 р.
Page updated
Report abuse