Список священиків, які були вбиті, закатовані або померли з голоду в сибірських таборах (автор: Козак Михайло)

Дата публікації допису: Oct 07, 2012 7:30:36 PM

Світлий Понеділок 1937року.

о. Василь Дяк над могилою Григорія Адам'яка в Перунці

Вперше заарештований у 1941 році німецькою окупаційною владою й інтернований у Кельцах до 1944 р. У серпні 1945 року заарештований вдруге польською службою безпеки (УБ) в Криниці, ув'язнений в Новому Санчі й засуджений (?). Покарання відбував до жовтня 1947 року в тюрмі у Віснічу, воєводство Краківське.

Докладніші обставини арешту й дальша доля о. Василя за свідченнями Івана Лешка з Флоринки: «Під кінець Другої світової війни, коли фронт затримався коло Дуклі, у наших лісах була червона партизанка, яка часто грабувала й тероризувала наших селян... Одної ночі напали на приходство в Чирній, забрали худобу, а о. Василя страшно побили за те, що він, на їхню думку, інформував німців про грабунки.

По війні на західних землях Польщі, у селі Вєжбні, о. Василь Дяк душпастирював на латинській парафії, але вже не під своїм прізвищем, а як Гіполіт Орловскі. Червоні кати й там його знайшли. Одного разу серед ночі прийшли й попросили, щоб він охрестив їм хвору дитину, а коли отець вийшов до них, тоді його закатували. Це сталося в лютому 1955 р.

Отець Заворотюк Михайло

парох с. Молодич, Сінявський деканат

Народився 1889 р., рукоположений 1916 р., інстальований 1937 р. жонатий.

1916-1919 – адміністратор с. Ліщава Горішня, Бірчанський деканат.

1919-1925 – парох с. Близянка, Короснянський деканат.

1925-1934 – парох с. Явірник Руський, Бірчанський деканат.

1934-1937 – адміністратор с. Грозьова, Бірчанський деканат.

1937-(1939) – парох с. Молодич, Сінявський деканат.

(1939)-1941 – парох с. Молодич, Сінявський деканат.

Активний просвітянський і кооперативний діяч. Богословську освіту здобув у Львові й Відні. Заарештований НКВД 2 лютого 1941 року в Молодичі, ув'язнений у Раві-Руській, згодом переведений до львівської тюрми Бригідки, де й був замордований під час відступу большевиків у червні 1941 року.

Про обставини ув'язнення й смерті о. М. Заворотюка роздобути інформації авторові не вдалося.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Молодичу (зб. 1716 р.), у якій останні 4 роки служив парохом о. М. Заворотюк. Після акції «Вісла» 1947року церкву знищено.

Отець Калужняцький Орест

парох с. Іздебки, Динівський деканат

Народився 05.11.1871 р., рукоположений 09.04.1899 р., інстальований 01.10.1912 р., вдівець.

1899-1900 – сотрудник с. Лімна, Жукотинський деканат.

1900-1907 – сотрудник с. Яблониця Руська, Динівський деканат.

1907-1911 – сотрудник с. Іздебка, Динівський деканат.

1911-1912 – парох с. Павлокома, Динівський деканат.

1912-1945 – парох с. Іздебка, Динівський деканат.

Містодекан Динівського деканату й консультор Апостольскої Адміністрації Лемківщини.

У 1945 році озвірілі польські банди замордували о. О. Калужняцького (живим замурували в пивниці).

Церква Положення Ризи Пресвятої Богородиці в Іздебках (зб. 1660р.). У ній упродовж 38 років служив о. О. Калужняцький. Сьогодні церкви не існує, а на місці, де вона стояла, залишився тільки похилий дерев'яний хрест.

Отець Камінський Тадей

парох с. Міротин, Лежайський деканат.

Народився 1904 р., рукоположений 1935 р., безденний.

1935-1936 – сотрудник с. Поздяч, Медицький деканат.

1936-1938 – ?

1938-(1939) – адміністратор с. Кавсько, Медицький деканат.

(1939)-1944 – парох с. Міротин, Лежайський деканат.

Вбитий польською бандою навесні 1944 року в селі Кречовичі на Ярославщині. Обставини смерті о. Т. Камінського за збірником «Ярославщина і Засяння»: «... польські банди вбили кільканадцять свідоміших українських селян... Трагічною смертю згинув також о. Тадей Камінський, парох Міротина, у своєму рідному селі Кречовичах разом з братом Михайлом...»

Отець Качмарський Лаврентій-Володимир (ЧСВВ)

ієромонах у Перемишлі.

Народився 08.12.1912 р., монах св. 12.02.1935 р., рукоположений 1940 р. 16.12.1929 – розпочав новіціят,

– філософські студії закінчив у Кристинополі.

– богословські студії розпочав у Лаврові, а закінчив у Чехах в Оломунци.

1940-1941 – сотрудник в церкві монастиря ЧСВВ у Перемишлі.

Загинув від осколка гранати під час німецького бомбардування в перші дні німецько-радянської війни 26 червня 1941 року в Перемишлі в підвалах церкви, де переховувався разом з вірними.

Похований на Засянському кладовищі в Перемишлі.

Отець Кебуз Іван

парох с. Макова, Добромильський деканат

Народився 06.06.1905 р., рукоположений 30.03.1930 р., інстальований 1937 р., безденний.

1930-1932 – адміністратор с. Горбачі, Комарнянський деканат.

1932-1937 – адміністратор с. Майдан, Сінявський деканат.

1937-(1939) – парох с. Макова, Добромильський деканат.

(1939)-1941 – (?)

Закатований більшовиками в 1941 році.

Обставини смерті о. Івана Кебуза: Арештований НКВД 23 червня 1941 року під час відступу радянської армії разом з іншими свідомими українцями. Його в сорочці, зі зв'язаними руками й ногами, вантажним автом відвезено до тюрми в Добромилі. Там його два дні тортурували (відрізали язик). Уночі 26 червня 1941 року всіх арештованих НКВД розстріляло. Трупів покидано до ями на подвір’ї добромильської тюрми.

Отець Керницький Климентій-Іван (ЧСВВ)

ієромонах у Варшаві.

Народився 20.01.1908 р., склав професію 18.12.1932 р., рукоположений 25.12.1932 р.

03.09.1923 – розпочав новіціят.

1932-1936 – ?

1936-1937 – сотрудник в монастирській церкві в Бучачі.

– префект й опікун учнів,

– член товариства «Місійне Слово»,

– проповідник і сповідник,

– куратор монашого дому.

1937-(1939) – сотрудник в церкві монашого дому в Добромилі,

– адміністратор монашого дому,

– директор студій і викладач німецької мови на І, II і Ш роках,

– опікун хворих,

– місіонер, проповідник і сповідник,

– консультор монашого дому.

(1939)-1944 – душпастир у монастирі ЧСВВ у Варшаві.

Загинув від вибуху бомби під час Варшавського повстання 13 серпня 1944 року у монастирі ЧСВВ у Варшаві.

Брат Клачинський Веньямин-Василь (ЧСВВ)

ієромонах у Варшаві.

Народився 01.01.1902 р., склав професію 01.12.1926 р.

06.12.1921 – розпочав новіціят.

1921-1937 – перебував у монастирях Крехова, Жовкви, Гошева й Краснопущі. 1937-1944 – монастир ЧСВВ у Варшаві.

Загинув від вибуху бомби під час Варшавського повстання, у монастирі ЧСВВ у Варшаві 13 серпня 1944 року.

Отець Володимир Кмицикевич

парох с. Подемщина, Чесанівський деканат

Народився 1874 р., рукоположений 1898 р., інстальований 1930 р., жонатий.

1898-1915 – сотрудник с. Руда Монастирська, Рава-Руський деканат.

1915-(1918) – катехит м. Рава-Руська, Рава-Руський деканат.

(1918)-1921 – ?

1921-1926 – сотрудник с. Улицько, Немирівський деканат.

1926-1930 – парох с. Вільшаниця, Яворівський деканат.

1930-(1939) – парох с. Біла, Немирівський деканат.

(1939)-1944 – парох с. Подемщина, Чесанівський деканат.

Закатований 3 вересня 1944 року польсько-радянським військовим відділом (істрибителів).

Обставини вбивства за свідченнями очевидця події – мешкання села Подемщина:

«Була неділя. Отець Володимир Кмицикевич у церкві служив Службу Божу. Банда у військових мундирах впала до церкви, забрала священика від вівтаря, вивела з церкви і на очах вірних вбила. Тіло вбитого священика вбивці кинули додолу між двома старими липами коло церкви. Банда затрималася в селі й не дозволила похоронити тіла. І так труп священика лежав не похоронений 6 тижнів. Мешканні села Іван Хміль та Олександр Жук поїхали до військової комендатури в Горинці, щоб дали дозвіл похоронити тіло о. Володимира Кмицикевича. Такий дозвіл отримали. Римо-католицький душпастир з кляштору в Горинці участі в похороні не взяв, тільки покропив тіло покійного – боявся».

Парафіяльний цвинтар с. Подемщина коло Горинця, на якому в невідомій могилі поховано закатованого о. пароха Володимира Кмицикевича. Цвинтар знищено, поріс лісом.

Похоронення доконав сам Іван Хміль на цвинтарі обіч могил греко-католицьких священиків: о. Олександра Козенка й о. Василя Курила.