Embedded Files
Дата публікації допису: Nov 28, 2012 8:26:25 PM
Книга «Пом’яни, Господи, душі слуг Твоїх» – Львів: Свічадо, 2002. – 280 стор.
(Продовження – 14)
Отець Топорівський Микола
парох с. Острів, Радимнянський деканат
Народився 1901 р., рукоположений 1927 р., інстальований 1932 р., безженний. 1927-1929 – сотрудник с. Березець, Комарнянський деканат.
1929-1932 – адміністратор с. Ростока, Мушинський деканат.
1932-(1939) – парох с. Острів, Радимнянський деканат.
(1939)-1946 – парох с. Острів, Радимнянський деканат.
о. М. Топорівський був людиною дуже активною й господарною. Дбав про парафію та вірних. Був дуже толерантний у міжнаціональних відносинах у селі зі змішаним польсько-українським населенням. За окупації, знаючи німецьку мову, допомагав полоненим у німецьких таборах в околицях Ярослава та польським підпільникам.
У 1946 році не знайшов вдячності з боку місцевих поляків. Вони пограбували приходство, а отцеві погрозили, щоб виїхав зі села. Шукав допомоги в римо-католицьких парафіях у Радимні – відмовили. Подався до Нінович, звідки через 2-3 місяці був депортований разом зі селянами до УРСР. Там упродовж якогось часу не реєструвався як священик, щоб не приймати православної парафії. Однак у 1948 році був арештований, ув'язнений і засуджений до 10 років заслання в Сибір (Воркута).
По роках поневірянь у 1955 році повернувся в Україну (Львів). Жив у селі Бортятин коло Судової Вишні.
Помер о. М. Топорівський у 1975 роц і в с. Бортятин Мостиського району на Львівщині.
19. 01. 1944 р., с. Острів, о. М. Топорівський освячує Йорданську воду.
Отець Федеркевич Ігнатій
парох Ліщава Горішня, Бірчанський деканат
Народився 1893 р., рукоположений 1923 р., інстальований 1932 р., жонатий.
1923-1924 – адміністратор с. Крамарівка, Порохницький деканат.
1924-1926 – сотрудник с. В'язівниця, Ярославський деканат.
1926-1929 – сотрудник с. Тарнава, Добромильський деканат.
1929-1932 – адміністратор с. Тарнава, Добромильський деканат.
1932-(1939) – парох с. Ліщава Горішня, Бірчанський деканат.
Заарештований польським військом у 1947 році, тяжко побитий і переданий радянським органам НКВД там засуджений і засланий до Сибіру. По роках каторги повернувся в Україну. Жив у Самборі.
Докладніші обставини арешту й ув'язнення, життя та праці після повернення в Україну не досліджені.
Помер о. І. Федеркевич 28 жовтня 1963 року в Самборі.
На світлині (1985 р.) руїна церкви св. Миколая (зб. 1794 р.) в Ліщаві Горішній.
Отець Федоришак Григорій
парох с. Махнів, Угнівський деканат.
Народився 1901 р., рукоположений 1929 р., безженний.
1929-(1939) – адміністратор с. Плазів, Чесанівський деканат.
(1939)-1947 – парох с. Махнів, Угнівський деканат.
1947-1948 – в'язень слідчо-карального табору Явожно.
1948-1962 – працював у сільському господарстві коло Лємборка, воєв.
Гданське.
1962-1968 – душпастир греко-католицького обряду в Зеленій Горі, Сквєжині та Мєндзижечу.
Заарештований польським військом у 1947 році й ув'язнений у концентраційному таборі в Явожно. Після психічних і фізичних знущань у таборі по виході на волю був змушений працювати в сільському господарстві. Щойно від 1962 року повернувся до душпастирства серед українських виселенців на західніх землях Польщі.
Помер о. Г. Федоришак 21 липня 1969 року в Перемишлі.
Отець Хархаліс Євстахій
парох с. Тісна, Тіснянський деканат
Народився 03. 10. 1898 р., рукоположений 27. 06. 1926 р. інстальований 1932 р., жонатий, Вк.
1926-1932 – адміністратор с. Хміль, Лютовиський деканат.
1932-1947 – парох с. Тісна, Тіснянський деканат.
1933-1937 – адміністратор Тіснянського деканату.
1937-(1939) – декан Тіснянського деканату,
– член Комісії з нагляду і візитування науки релігії в школах Тісної,
– почесний член греко-католицької Капітули в Перемишлі.
1947-1948 – в'язень слідчо-карального табору Явожно.
1948-1957 – душпастир римо-католицького обряду.
1957-1992 – душпастир греко-католицького обряду м. Дзєжгонь, воєв. Ельблонзьке,
– декан Північного деканату.
Заарештований польськими службами безпеки (УБ) у червні 1947 року й ув'язнений у концентраційному таборі Явожно.
Докладніші обставини ув'язнення й душпастирської праці в римо-католицькому обряді не досліджені.
Помер о. Є. Хархаліс 7 грудня 1992 року в Дзєжгоні, воєв. Ельблонзьке.
Тісна, церква св. Архангела Михаїла (зб. 1825р.), у якій 15 років служив о. Є. Хархаліс. Після депортації українців у 1946-1947рр. і арешту отця церква залишилась занедбаною, а згодом її було знищено.
Отець Хиляк Євген
парох м. Криниця, Мушинський ; деканат
Народився 1877 р., рукоположений 1904 р., інстальований 1909 р., жонатий, Вк. 1904-1905 – сотрудник с. Желдець, Жовківський деканат.
1905-1909 – сотрудник м. Добромиль, Добромильський деканат.
1909-1935 – парох с. Мервичі, Жовківський деканат.
1914- – в'язень Талергофу.
1935-1947 – пар. м. Криниця, Мушинськийдеканат.
1941-1945 – в'язень німецьких таборів.
1945-1947 – душпастир у римо-католицькому обряді в Тарнові.
1947- – в'язень слідчо-карального табору Явожно.
Заарештований у 1941 році німецькою окупаційною владою за доносом про симпатії до москвофільства й ув'язнений у тюрмі в Новому Санчі, а потім інтернований у Кєльцах. Звільнений у січні 1945 року.
Вдруге заарештований польською службою безпеки (УБ) в травні 1947 року в Кракові й ув'язнений у концентраційному таборі Явожно. Звільнений у серпні 1947 року і поселився в сина у Варшаві.
Душпастирська праця по виході на волю не досліджена.
Помер о. Є. Хиляк 9 вересня 1953 року у Варшаві.
Отець Червінчак Василь
завідатель с. Вільшани, Перемиський деканат
Народився 19. 01. 1906 р., рукоположений 12. 05. 1935 р., безженний.
1935-(1939) – сотруднтк с. Воля Олешищька, Любачівський деканат.
(1939)-1946 – завідатель с. Вільшани, Перемиський деканат.
1941-1944 – завідатель м. Дубецько, Порохницький деканат,
1946-1951 – в'язень польських тюрем.
1951-1985 – жив у Перемишлі.
1960-1962 – душпастир м. Битів, воєв. Слупське.
1962-1963 – душпастир с. Круклянки, воєв. Ольштинське.
1963-1985 – душпастир у Перемишлі.
1975-1978 – душпастир с. Гребенне, воєв. Замойське.
Заарештований польською службою безпеки (УБ) за звинуваченням у співпраці з УПА. Побував у слідчій тюрмі в Бірчі й у Перемишлі. У 1947 році звільнений. Через кілька днів пішов до в'язниці в Перемишлі, щоб поміняти черевики, бо, звільняючи його, віддали йому чужі. Там без будь-якої причини отця заарештували вдруге, жорстоко катували й засудили до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у Перемишлі, а згодом у в'язниці у Віснічу коло Кракова.
У 1951 році о. В. Червінчак вийшов на волю, повернувся до Перемишля й замешкав в о. Рудавського. Та не довелось йому довше бути на волі. Незабаром втретє був затриманий УБ. Від отця вимагали, щоб признався, що був в УПА. Працівник УБ, який арештував отця, забрав у нього портфель, де була посвідка про звільнення з в'язниці та гроші. Портфеля убек (працівник польського НКВД) не віддав з огляду на гроші, які він собі привласнив і все затаїв. Так мучили отця кілька тижнів. І коли отець весь час твердив, що останні 5 років перебував у в'язниці у Віснічу, слідчі врешті звернулися до Вісніча, і, отримавши підтвердження, що отець справді в той час перебував у їхній тюрмі, отже, не міг бути в УПА, його звільнили.
Коли під кінець 1950-х років появилась можливість душпастирювати у греко-католицькому обряді, о. В. Червінчак радо служив українським виселенцям у Битові і Круклянках, а також у Гребенному і Перемишлі.
У Перемишлі жив при вул. Словацького аж до смерті. Помер о. В. Червінчак 15 листопада 1985 року в Перемишлі.
Пам'ятна таблиця о. В. Червінчакові на капітульному гробівці на цвинтарі при вул. Словацького в Перемишлі.
Отець Шевага Пасив (Петіро),
ієромонах монастиря ЧСВВ у Перемишлі
Народився 28. 01. 1895 р., зд. проф. 16. 03. 1919 р., рукоположений 18. 04. 1920 р., безженний.
(1924)-(1937) – монастир ЧСВВ у Кристинополі (Україна).
(1929)- (1937) – катехит у школах (Україна).
(1937) 1944 – ?
1944-1945 – монастир ЧСВВ у Михайлівці (Україна).
1945- – римо-католицький душпастир у сестер Самаританок у Прушкові коло Варшави.
1952-1956 – в'язень у Варшаві.
1956-1964 – монастир ЧСВВ у Варшаві.
1964-1968 – монастир у Чехословаччині.
1968-1976 – монастир в Аргентині.
Заарештований 20 грудня 1952 року польською службою безпеки (УБ) у Варшаві. 31 грудня 1953 року суджений разом з о. д-ром Миколою Деньком та о. Павлом Пушкарським Військовим Районним Судом у Варшаві, який виніс йому вирок 10 років позбавлення волі.
В ухваленому вироку написано, що: «W lecie 1945 roku oskarźony na fałszywych dokumentach na nazwisko Malicki Albin, przedostał się trasportem repatriacyjnym do Polski… Oskarźony Szewaha winien jest, źew latach 1944-1952 w ZSRR і w Polsce, popełnil przestępstwo z art. 85 KKWP, wchodząc w porozumienie z faszystowskimi bandami UPA, zmierzającymi do utworzenia faszystowskiego państwa ukraińskiego, kostem oderwania od Polski і ZSRR częsci terytorium … kontaktował się z członkami tych band і odprawiał dla nich naboźeństwa…» (Літом 1945 року, використовуючи фальшивий паспорт на прізвище Маліцький Альбін, прибув до Польщі… Шевага звинувачується, що в роках 1944-1952 на території СРСР і Польщі, вчинив злочини котрі підпадають під статтю 85 KKWP, співпрацював з фашистськими бандами УПА, котрі хотіли утворити фашистську українську державу шляхом відірвання від Польщі та СРСР частини їх територій… співпрацював з членами тих банд і здійснював для них Богослужіння).
Покарання о. П. Шевага відбував у Варшаві. Звільнений у 1956 р. і до 1964 р. перебував у монастирі ЧСВВ у Варшаві. 1964 року переїхав до Чехословаччини, а 1968-го – до Аргентини.
о. П. Шевага помер 18 грудня 1976 року в місцевості Обера в Аргентині.
Отець Шеремета Степан
заідатель с. Загочев'є, Балигородський деканат
Народився 11. 01. 1895 р., рукоположений 1920 р., жонатий.
Богослов'я студіював у Відні.
1920-(1924) – катехит м. Судова Вишня, Судововишнянський деканат.
(1924)-1926) – ?
(1926)-(1939) – катехит м. Комарно, Комарнянський деканат.
(1939)-1946 – завідатель с. Загочев'є, Балигородський деканат.
1946-1947 – катехит римо-католицького обряду в Живцю коло Кракова.
1947-1948 – в'язень слідчо-карального табору Явожно.
З початком 1946 року переїхав до Кракова. Восени того ж року приїхала дружина з дочкою. о. С. Шеремета працював римо-католицьким катехитом у Живцю. Коли в травні 1947 року відвідав дружину в Кракові, був заарештований УБ разом з нею і служницею. Згодом усіх ув'язнили в концентраційному таборі в Явожно, де о. С. Шеремета перебував до кінця 1948 року.
Подальша душпастирська праця після звільнення з табору, місце проживання й дата смерті о. С. Шеремети не досліджені.
Отець Яворський Степан
Парох церкви на Болоні, Перемишль.
Народився 1912 р., рукоположений 1938 р., безженний.
Особистий капелян Преосвященного Єп. Кир Йосафата.
– 1947 – парох церкви на Болоні в Перемишлі.
1947- – в'язень польських і радянських тюрем і сибірських таборів.
Заарештований польською службою безпеки (УБ) 13 квітня 1947 року на Великдень, після Служби Божої в церкві на Болоні в Перемишлі, разом з о. Ю. М'ягким та о. В. Прокопівим і переданий радянським службам НКВД у Львові.
У тому часі заарештовано о. Юстина Романа (ЧСВВ) в монастирі оо. Василіян та о. Мокія Василькевича вдома.
Після років поневірянь по сибірських таборах о. С. Яворський повернувся в Україну. Обставини ув'язнення (місце й час) та душпастирська праця о. С. Яворського, місце його проживання по виході на волю не досліджені.
Отець митр. Яремин Іван
парох с. Райське, Лютовиський деканат
У Перемиську єпархію в 1940-х роках прибув із Львівської архиєпархії.
Народився 1910 р., рукоположений 1936 р., жонатий, Вк.
-1947 – сотрудник с. Райське, Лютовиський деканат.
1947-1948 – в'язень слідчо-карального табору в Явожно.
1948- – поселився в Ельблонгу.
1956- – душпастир греко-католицького обряду серед українських переселенців у Пасленку й Ельблонгу.
1976 – відзначений титулом почесного крилошанина.
1989 – іменований почесним каноніком Капітули.
1998 – іменований митратом.
Заарештований польською службою безпеки (УБ) й ув'язнений у концентраційному таборі в Явожно. Докладніші обставини арешту й ув'язнення та подальша душпастирська праця в Ельблонгу не досліджені.
Як пенсіонер живе в Ельблонгу і в Ювілейному 2000 році відзначав свій ювілей 90-ліття від дня народження.
Отець Яхимович Йосиф
парох м. Дубецько, Порохницький деканат
Народився 1908 р., рукоположений 1935 р., безженний.
1935-1938 – сотрудник м. Судова Вишня, Судововишнянський деканат.
1938-(1939) – адміністратор м. Судова Вишня, Судововишнянський деканат,
– член Шкільної комісії з нагляду й візитування науки релігії в школах Судової Вишні.
(1939)-1945 – парох м. Дубецько, Порохницький деканат.
За деякими джерелами – замордований комуністами в 1945 році.
За свідченнями о. д-ра Богдана Праха, який тривалий час досліджує втрати від репресій серед греко-католицького священства, о. Й. Яхимович не загинув на Перемищині в 1945 році, а був депортований до УРСР і там під тиском переслідувань перейшов на православ'я й душпастирював.
Докладніших відомостей про о. Й. Яхимовича авторові не вдалося встановити, тому вирішено зарахувати його до списку репресованих.
Page updated
Report abuse