Список священиків, які були вбиті, закатовані або померли з голоду в сибірських таборах (автор: Козак Михайло)
Дата публікації допису: Sep 25, 2012 8:2:15 PM
Книга «Пом’яни, Господи, душі слуг Твоїх»
Львів: Свічадо, 2002. – 280 стор.
(продовження)
Список Вбитих або закатованих єпископів і священиків становить остаточне число 60 осіб. Список цей постійно узгоджувано з компетентними особами, які могли надати точнішу інформацію. У ньому впродовж підготовки матеріалів до друку доконувано змін і доповнень у міру надходження свідчень і документів від членів родин священичих жертв Автор застерігає, що список може бути ще неповним, оскільки не до всіх ще живих свідків тих трагічних років могло дійти пресове звернення Митрополичої Курії в Перемишлі із закликом, щоб надсилати свої свідчення. Нехай цей список стане вихідним до дальших пошуків і досліджень, бо тема втрат греко-католицьцого священсгва й мартирології УГКЦеркви 1940-х років залишається відкритою.
Услід за списком подано біографії жертв. У них автор коротко старався подати по змозі всебічну характеристику священика-жертви: його фото, персональні відомості у тому числі: рік народження, рукоположення, інсталяції на пароха, крилошанські відзначення, безженний чи жонатий. Далі: його душпастирську працю, сповнювані функції в Церкві, священичі послуги й служба у військових формуваннях, переслідування за активну громадську діяльність серед вірних своєї парафії, арешти, тюрми й табори ще до 1940-х років, причини й обставини арешту, дата й обставини смерті, місце поховання тощо. До обставин смерті священика додано цитати з літератури, спогадів чи свідчень щоб достовірніше подати, коли, за що, ким заподіяно смерть священикові – без власних коментарів автора. З огляду на великі труднощі здобуття матеріалів не у всіх біографіях поміщено фото священика, що є великим недоліком, а деякі фото є вкрай поганої якості. Однак це не має применшувати вартості розміщеного матеріалу (див. біографії).
Список 1. Священики Української Греко-Католицької Церкви
Перемиської єпархії, яких закатовано
1. єп. Коциловський Йосафат 1876-1947
2. єп. Лакота Григорій 1883-1950
3. о. АндрейчикПетро 1880-1945
4. о. Білик Олексій 1892-1945
5. о. Василькевич Мокій 1881-1948
6. о. Величко Михайло 1889-1939
7. о. Венгринович Володимир 1867-1944
8. о. Венгринович Орест 1902-1946
9. о. Венгринович Степан 1897-1954
10. о. Веселий Володимир 1908- ?
11. о. Вовк Петро 1906-1945
12. о. Войтович Петро 1885-1945
13. о. Гайдук Михайло 1906-1943
14. о. Головач Микола 1893-1944
15. о. Горечко Михайло 1903-1953
16. о. д-р Гриник Микола 1913-1941
17. о. Гучко Василь 1882-1944
18. о. Дем'янчик Іван 1865-1945
19. о. Добрянський Микола 1890-1944
20. о. Добрянський-Нісевич Микола 1868-1945
21. о. Дяк Василь 1902-1955
22. о. Заворотнюк Михайло 1889-1941
23. о. Калужняцький Орест 1871-1945
24. о. КамінськийТадей 1904-1944
25. о. Качмарський Лавренгій, ЧСВВ 1912-1941
26. о. Кебуз Іван 1905-1941
27. о. Керницький Климентій, ЧСВВ 1908-1944
28. о. Клачинський Веньямин, ЧСВВ 1902-1944
29. о. Кнейчук Ярослав 1905-1944
30. о. Кмицикевич Володимир 1874-1944
31. о. Ковч Емільян 1884-1944
32. о. Козловський Василь 1867- ?
33. о. Котушок Мирон 1885-1943
34. о. Колянковський Олексій 1888-1953
35. о. Конкольовський Степан 1898-1945
36. о. Костишин Володимир 1907-1946
37. о. Когас Данило 1888-1939
38. о. Криницький Юліян 1878-1948
39. о. Крупський Зенон 1867-1941
40. о. Лах Павло 1894-1941
41. о. Лемцьо Володимир 1912-1945
42. о. Ліськович Микола 1904-1944
43. о. Мазур М. ? -1945
44. о. Малярчик Олексій 1878-1946
45. о. Німилович Дмитро 1907-1944
46. о. Осідач Роман 1913-1941
47. о. Плахта Михайло 1899-1945
48. о. Радьо Андрій 1909- ?
49. о. д-р Решетило Роман 1862- ?
50. о. Сембратович Анатолій 1884-1945
51. о. Семків Богдан Р-1944
52. о. д-р Слюсарчик Адам 1912-1947
53. о. Согор Лев 1913-1945
54. о. Сорокевич Іван 1863-1945
55. о. Федевич Ілля 1897-1944
56. о. Шалаш Степан 1890-1945
57. о. Шевчук Василь 1903-1948
58. о. Шкільник Іван 1888-1951
59. о. Шумило Ростислав 1894-1944
60. о Щирба Ярослав 1902-1944
Єп. Коциловський Йосафат (Йосиф) (ЧСВВ)
єпископ Перемисько-Самбірський і Сяніцький.
Нар. 03. 03. 1876 р. в с. Пакошівка н. Сяном.
Після закінчення початкової школи в родинному селі, навчався в гімназіях Самбора і Сянока, а матуру завершив у 1895 р. в Яслі.
1896-1898 – навчався на юридичному факультеті Львівського університету.
1899-1898 – навчався в офіцерській школі у Відні.
Молодому Йосифові виявилися неперспективними ні юридичні, ні військові студії і з 1901 р. він розпочав богословські студії в Колегіум Рутенум в Римі. Там вивчає італійську, німецьку і французьку мови та латину.
1903 – здобув докторат з філософії, а в 1907 – докторат з богослов'я.
06.10.1907 – рукоположений у сан священика в Римі, після чого повернув в Україну.
1907-1911 – проф. догматики й заступник ректора Духовної Семінарії в Станіславові.
1911 – вступив до новіціяту оо. Василіян у Крехові, де всеціло посвятився монашому життю,
до 1914 – читав лекції семінаристам монашого чину у Львові і Лаврові. Під час Першої світової війни коротко був ректором Духовної Семінарії в Кромерижах на Моравах.
28.11. 1916 – іменований Перемиським, Самбірським і Сяніцьким єпископом.
23.09. 1917 – відбулася урочиста інтронізація на Перемиський владичий престіл.
У 1921 р. відновив повне 5-річне навчання в Духовній Семінарії в Перемишлі.
У 1925 р. в Перемиській єпархії ввів обов'язковий целібат.
Владика Й. Коциловський відзначався сильним духом, строгою внутрішньою дисципліною і душевною покорою. На Його долю припали дві світові війни, які принесли матеріальні знищення і руїну духовного життя Церкви. Обнявши перемиський єпископський престіл, почав усе відбудовувати в екстремальних умовинах трьох окупацій: польської, німецької і большевицької. Він не був байдужим до долі своїх вірних, до долі українського народу в цілому. Як член Української Національної Ради в Станіславові у 1918 р. виявив свою повну підтримку УНР і ЗУНР. З кінцем жовтня 1918 р. в час польсько-української війни припинив навчання в Духовній Семінарії в Перемишлі, а на прощання питомцям сказав: «Ідіть! Я сподіваюся, що ви сповните свій обов'язок».
У 1930-х роках виявив рішучі протести проти пацифікаційних починань польського війська й уряду супроти українського населення, а також радянським та німецьким окупаційним владам під час Другої світової війни.
Вперше заарештований польською владою в Перемишлі 21.09.1945 р. Перебував у тюрмі в Ряшеві (Польща) до 17. 01. 1946 р.
18. 01. 1946 р. переданий НКВД в Мостиськах.
24. 01. 1946 р. звільнений без доказу вини з дозволом повернутися до Перемишля.
Вдруге заарештований польською владою в Перемишлі 26. 06. 1946 р. і переданий НКВД у Львові.
У Львові відбувся суд, там був ув'язнений коротко, а згодом відбував покарання в Чапаївці біля Києва, де й помер 17 листопада 1947 року.
Священик-співв'язень у листі до о. Володимира Голинського так згадує свого Владику: «Умер мені Отець... Остали ми сиротами. Відійшов посол до Бога».
Прах Єпископа спочив на місцевому тюремному кладовищі. 17 вересня 1977 року о. Й. Каваців і о. Р. Єсип перевезли прах Й. Коциловського до Львова й перепоховали на Янівському цвинтарі. (в подальшому буде продовження).
На вимогу КГБ о. Й. Каваців 29 травня 1986 року втретє перехоронив прах Єпископа у родинному гробівці батьків Кавацівих у селі Яблунівці біля Стрия.
Ще за життя Єпископ висловив бажання, щоб його похоронити в катедрі св. Івана Хрестителя в Перемишлі, однак колишній греко-католицький катедральний храм з волі сильнішого опинився у власності римо-католиків оо. Кармелітів.
12 серпня 2001 року у церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії в Стрию у бічному престолі Серця Христового, під час Божественної літургії, яку служив Патріярх УГКЦ Преосвященний Любомир Гузар з участю владик, востаннє перезахоронено прах Перемисько-Самбірського і Сяніцького єпископа Йосафата Коциловського. Так закінчилася «одісея» Слуги Божого, проголошеного Блаженним Папою Іваном Павлом II під час його паломництва в Україну 23-27 червня 2001 року.
